Красногвардійський район. ДНЗ № 162





Новини


14 вер. 2018
Спортивне свято.
Проведено спортивне свято "Осінній марафон".

3 вер. 2018
День знань!
Проведено розвагу "Подорож в країну знань"

Всі новини

Створення предметно-розвивального середовища для розвитку мовлення дітей раннього віку

Актуальність теми.

Ранній вік, за визначенням фахівців усього світу, - унікальний період у житті людини. Малюк копіює,відображає словесно і в діях через емоційні прояви і на рівні вчинків світ, в якому живе. Можна сказати,що ми ліпимо дитину за своїм зразком.

Вона буде такою, якою зробить його соціальне оточення.

Основний принцип програми «Я у Світі» - не вчити і виховувати, а розвивати закладене в дитині природою, допомагаючи їй пізнавати навколишній світ через те,що їй близьке. Програма «Я у Світі» побудована на ігрових принципах. Граючись один з одним діти пізнають світ дорослих, його цінності та культуру, освоюють соціальні ролі й моделі поведінки. У грі дитина відображає значимі для неї події та факти, приміряючи їх на себе і набуваючи неоціненного досвіду взаємодії з оточуючими людьми.

Хочеш бути здоровим— грайся,

Хочеш бути розумним— грайся,

Хочеш бути щасливим - грайся! - стверджує народна мудрість.

Нерідко можна побачити таку картину: у малюка багато іграшок,але він не грається ними. Причин у цьому багато. Найголовніша — іграшки вже себе вичерпали. Елемент новизни зник, а саме він приваблює дитину в першу чергу. Готова іграшка не може дати тривале інтелектуальне навантаження для розуму. Будівельні матеріали,башточки,мозаїки, складачки довше слугують дітям,не набридають йому що їм властива велика варіативність, розмаїття комбінацій. Але й розвивальні здатності таких ігор обмежені. Необхідні ігри нового типу,ігри, які моделюють, власне, творчий процес і створюють свій мікроклімат,де з являються можливості для розвитку творчого боку інтелекту. Такими іграми нового типу є розвивальні ігри.

У розвивальних іграх вдається поєднати один із головних принципів навчання: від простого до складного з дуже важливим принципом творчої діяльності: самостійно за здібностями.

Щоб розвивальні ігри були ефективні,потрібно створити оптимальне предметно - ігрове середовище. Ця проблема досить актуальна на даному етапі педагогічної діяльності дошкільних установ. Створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального предметно-ігрового середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти.

Адже правильно організоване розвивальне середовище та емоційне спілкування сприяють соціалізації дитини, впливають на всі аспекти її розвитку. Від того,чи зможуть дорослі,які перебувають поряд,оточити малюка увагою й любов’ю, створити необхідні для розвитку умови,залежить його подальше життя.

Зважаючи на всі особливості дітей раннього віку,можна визначити вимоги до організації для них розвивального середовища.

В основі чинної програми «Я у Світі»  лежить принцип комплексного підходу та вільного центрування, запропоновані відомим психологом В. А. Петровським. Передбачається створення в дошкільних закладах функціональних куточків (центрів, зон), в яких розміщені матеріали для стимуляції розвитку дітей з урахуванням їхніх потреб, інтересів, здібностей.

Предметно – ігрове середовище має бути динамічним і мобільним,щоб діти вчилися активно ним користуватися,а також забезпечувати їм свободу дій. Усе обладнання має постійно поновлюватись,видозмінюватись, легко переноситись з одного центру в інший.

Основою розвитку дитини є практичні цілеспрямовані дії,ігрова діяльність,під час яких малюк сприймає предмети і явища навколишньої дійсності,усвідомлює зв'язки з ними. Тобто: середовище має бути джерелом збагачення дитячої діяльності. Визначимо основні принципи облаштування розвивального середовища для дітей раннього віку в дошкільних навчальних закладах:

  • Принцип взаємодії;
  • Принцип активності,самостійності, творчості;
  • Принцип динамічності;
  • Принцип вільного центрування,
  • Принцип емоційного комфорту,
  • Принцип естетичності в добиранні атрибутів та матеріалів,
  • Принцип зв'язку з реальним життям,
  • Принцип урахування вікових особливостей дітей.

Розглянемо історію розвитку цієї проблеми в роботах видатних педагогів та сучасній педагогічній літературі.

 

 

 

РОЗВИВАЛЬНЕ ПРЕДМЕТНО-ІГРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ

Європейський досвід та новітні підходи

 

 

Як відомо, незаповнене і безбарвне предметно-ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично поновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення.

У всіх гуманістичних теоріях та практиках дошкільного виховання минулих часів, як і сьогодні, проблемі створення предметно-ігрового середовища надавалося першочергове значення. Вчення Марії Монтессорі, видатного італійського науковця, базується на принципі природної доцільності розвитку закладених у дитини життєвих сил і  творчих здібностей.

"Без відповідного середовища немає конструктивної діяльності дитини, - пише М. Монтессорі - Оточення дитини - це не просто поєднання предметів для ігор або якогось їх застосування, оточення мусить мати цілісну форму (образ) і орієнтуватись на цілісне сприймання дитини, а не на суму його можливостей". Дитині не потрібне дороге середовище. Навпаки, в ньому має бути "визначена (окреслена) незавершеність, але не безформність".

Особливе місце у предметно-ігровому;, середовищі відводиться дидактичним, розвивальним матеріалам, які використовуються цілеспрямовано та спонукають до роздумів.

У Монтессорі матеріали своєю структурою та логічною послідовністю сприяють сенсорному розпитку. Сенсорний розпиток дитини, з одного боку, забезпечує отримання уявлень про довкілля, а з другого - закладає підмурівок загального розумового розвитку. Матеріали М. Монтессорі - це ключ, що дозволяє дитині потрапити до світу сучасної культури та цивілізації, зрозуміти природу становлення своєї самостійності, своєрідної незалежності від дорослого, а відтак сприяє розвиткові почуття гідності та самоцінності

Німецький вчений Р. Штайнер, засновник Вальдорфської педагогіки мас дещо інший погляд на зміст та функцію предметного середовища, яке вчений називає "фізичним середовищем. Штайнер виступає проти готових іграшок - "продуманих та сфабрикованих інтелектуальною цивілізацією. В дитячих садках Вальдорфської школи вихователі виготовляють іграшки власноруч - це шиті або плетені з ниток ляльки і тварини здебільше без намальованих "облич". Такі іграшки не нав'язують дитині готового образу, а дозволяють творити його під час гри Вважається, що м'які іграшки з ситцю та вовни заспокоюють дитину, тоді як жорсткі, пластмасові породжують напруженість. Так само для будівельних ігор вальдорфці пропонують дошкільнятам дерев'яні дощечки, палички, а не кубики правильної форми чи конструктори: з готових блоків. Посуд для ляльок виготовляється з природного матеріалу - дерева або глини.

Відзначимо, що й французький педагог С. Френе вважав довкілля дитини важливою умовою ефективної підготовки її до майбутнього самостійного життя. Цілком сучасно звучать його слова про те, що навколишнє середовище має бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей.

І нині в Західній Європі активно здійснюється пошук створення такого середовища, в якому передбачалися б особливості та перспективи розвитку дітей, їх диференційовані потреби Зокрема, деякі педагогічні новації широко застосовуються у практиці дитячих садків Німеччини, де особливу увагу звертають на невербальний і образний характер педагогічних впливів. Німецькі педагоги і психологи створюють таке предметно-ігрове середовище, де активно використовується верхня частина приміщення. Так званий "третій вимір". Це можуть бути антресолі, верхні галереї, східці з поручнями. Всі конструкції дерев'яні, балки та кріплення не сховані від дитячих очей, аби малята були впевнені в надійності споруди.

Такі конструкції дають дошкільнятам змогу не лише отримати нову оглядовість. а й, що особливо важливо, спілкуватися з дорослими з висоти, себто, знаходячись, так би мовити, над ними, а не поруч. Діти повністю можуть реалізувати свою потребу у лазінні, стрибках, повзанні. У їхньому розпорядженні різноманітні затишні будиночки з гарним інтер'єром, де можна як усамітнитися, так і побавитися разом з друзями. Втручання дорослих при цьому зведене до мінімуму.

Цікаву концепцію розвивального середовища розробила група московських авторів (Л.Кузьмичев, А.Грашин. Л.Майнова, Т.Кашкина. Л.Парамонова, С.Новоселова), запропонувавши комплексний підхід до організації розвивального предметно-ігрового середовища. Враховуючи різноманіть процесів, які відбуваються у розвивальному середовищі, їх можна виділити в окремі специфічні простори, що переплітаються та взаємодіють один з одним, складаючи єдине ціле. Зокрема, структура середовища інтелектуального розвитку і творчості складається з ігрових кімнат для кожної вікової групи, спеціалізованих приміщень для реалізації різних видів творчої діяльності (дизайн-студія, танцклас, студія образотворчого мистецтва, театральна студія, музична зала тощо) та універсальної (для всіх вікових груп) ігрової зони.

Зміст розвивального предметного середовища має задовольняти всі потреби щодо розвитку дитини та становлення її творчих здібностей. Психолого-педагогічну концепцію ампліфікації (збагачення розвитку) розробив академік А. Запорожець. Суть концепції ампліфікації полягає в тому, що оптимальні умови для реалізації потенційних можливостей дитини створюються не форсованим навчанням, а максимальним збагаченням змісту форм дитячої діяльності через спілкування малят між собою та з дорослими.

Створити таке предметно-ігрове середовище можливо за умови дотримання таких вимог:

 

  • предметно-ігрове середовище має бути адекватне вікові дітей та відповідати їх функціональним можливостям з незначним перевищенням ступеня складності;

 

  • предметно-ігрове середовище має бути динамічне, варіативне, різноманітне. Хоча воно організовується дорослими, але повністю підвладне дитині, не обмежує її діяльності, забезпечує повну свободу;

 

  • ігровий простір повинен сприяти орієнтовно-пізнавальній діяльності, що забезпечує засвоєння нових знань, формування розумових дій, розвиток провідних психічних процесів дитини;
  • не можна забувати про значення форм і кольору - саме вони надають виразності об'єктам та подіям і завдяки зіставленню допомагають дитині отримати достовірні знання про довкілля. Всі ігрові предмети мають бути якісні, бо що досконаліша форма, то повніше реалізується її призначення. Забороняється використання предметів з розмитими контурами, пропорціями, перекошеними кутами, погано підігнаними з'єднаннями, адже все те впливає на розвиток окоміру, не сприяє вдосконаленню точності рухів. Зовнішній вигляд іграшки (її конструкція, колір, форма, фактура) має спонукати дитину до гри;
  • необхідно включати у предметно-ігрове середовище національні, етнокультурні особливості, аби маля творчо прилучалося до духовних цінностей наро­ду, вчилося любові до рідної землі.

Для кожного вікового періоду предметно-ігрове середовище особливе. Наприклад, у дітей середнього дошкільного віку потреба в русі надзвичайно велика, тому в групі слід виділити місце для спортивного куточка. Можна створити в кімнаті доріжку руху, де за допомогою модулів, картинок та знаків буде визначено, які рухи повинні виконувати діти (ходьба, повзання, лазіння, подолання перешкод тощо).

Середній вік - розквіт сюжетно-рольової гри. Діти цього віку вже можуть використовувати предмети-замінники. символи, які дозволяють вийти за рамки реальної предметної дії та відтворити загальний задум у скороченій ігровій формі (наприклад, ляльку годувати не з чашки, а з кубика, уявляючи його чашкою). Ця особливість відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку дитини, отже бажано замість реальних предметів якомога більше пропонувати предметів-замінників. Враховуючи, що в середньому дошкільному віці інтерес проявляється до мови, ігрове середовище необхідно наповнити дидактичними іграми. Більш різноманітним, ніж у молодшому віці, стає матеріал для будівельних та конструктивних ігор, виникає потреба у місці для експериментування.

У старших вікових групах необхідно застосовувати різні матеріали, які сприяють оволодінню читанням, математикою: друковані літери, слова, таблиці, книжки з крупним шрифтом, посібники з цифрами, настільно-друковані ігри з цифрами та літерами, ребуси, головоломки. Так само використовують матеріали, що стимулюють розвиток пізнавальної активності дітей - дитячі енциклопедії, ілюстровані видання про тваринний та рослинний світ, дитячі журнали, альбоми. Обов'язково виділяється місце для дидактичних ігор математичного змісту причому таких де б діти  могли виявляти самостійність у виборі матеріалу. Не забуваймо і про предмети для дослідно-пошукової діяльності - магніти, збільшувальне скло, пружини, ваги, мензурки, великий вибір природних матеріалів.

Одне слово, будь-яке середовище має забезпечувати розвиток творчих компонентів мислення дітей, давати їм можливість вільно маніпулювати об'єктами, конструювати різні моделі бачення світу, вирішувати творчі завдання. В цьому ракурсі повернемося до поняття "універсальна ігрова зона". Йдеться про приміщення з дуже високим ступенем трансформації та різноманітним предметним наповненням. У межах цієї зони можуть розгортатись тематичні підзони: ігрова, спортивна, екологічна.

Предметно-ігрове середовище

Воно організується так, щоб кожна дитина мала можливість займатись улюбленою справою. Розміщення матеріалу згідно з зонами дозволяє дітям об'єднуватися в підгрупи за інтересами. Ігрове середовище не запрограмоване, отже надає можливість для експериментів, конструювання, театралізованої діяльності. Дошкільня має можливість реалізувати свої знання про оточуючий світ у різноманітних іграх, самотужки вирішуючи, що йому для цього потрібне.

Оскільки ігри орієнтовані на стимулювання творчої та пізнавальної активності дітей, середовище можна перетворювати в міру розвитку дитячих інтересів, знань та умінь. У такій зоні мають бути: набори великомасштабних конструкторів кількох розмірів, призначені для дітей різного віку; набори модулів різних форм та різного кольору, з різних матеріалів для спорудження об'єктів; ігрові стінки з дидактичними та проектними іграми, багатосекційні ігрові ширми; площини та пристосування для сидіння у спе­ціально відокремленій зоні для настільних ігор (їх краще робити не прямокутними, а складної конфігурації); м'які низькі меблі - для лежання та сидіння, коли діти відпочивають у перерві між іграми та заняттями; м'які легкі блоки для спорудження "печер", для усамітнення; ляльковий театр (подіум-сцена з мікрозалою для глядачів); спортивне знаряддя: велоергометр, бігова доріжка тощо; різноманітні іграшки (м'які, надувні, плоскі, механічні та ін.).

Уся універсальна ігрова зона наповнена дендрологічними куточками та альпінаріями, де поряд з квітучими рослинами та зеленню розміщуються акваріуми, клітки з птахами, а також екрани, на які можна проектувати різні, періодично змінні, краєвиди (море, квітуче поле, яблуневий сад, засніжений ліс, осінні пейзажі). У таких зонах дітям добре буде розслабитись та відпочити.

Середовище екологічного розвитку

 

Воно складається з різноманітних елементів, де кожний виконує свою функцію. Доцільно створити зимовий сад з різноманітними рослинами, які відрізняються за видовим складом, зовнішнім виглядом та географічними особливостями. Бажано мати аудіо - та відео екологічні програми, з краєвидами різних географічних та кліматичних зон у різні пори року, які відображають тваринний світ цих зон. Може бути спеціальна екологічна кімната, яка розпо­діляється на низку екологічних зон: міні-музеі, з колекціями комах, кристалів, листя, насіння, камінців, кімнатних рослин тощо. Тут діти можуть класифікувати матеріал за розміром, кольором чи формою, складати розповіді, малювати. Дуже потрібні лабораторії для дослідницької діяльності та експериментування, де діти вчитимуться аналізувати свої спостереження у природі, робити висновки про закономірності та взаємозв'язки.

Окрема тема "живий куточок": у ньому мають бути різноманітні рослини, тварини, птахи, акваріум з рибками. У таких куточках, крім домашніх тварин, можна недовго три­мати жучків, цвіркунів та метеликів, але з однією умовою: взяті з природного середовища комахи та тварини після короткого спостереження мають туди ж повернутися.

Культурно-збагачувальне розвивальне середовище має сприяти залученню дітей до звичаїв, традицій свого народу. Особливу роль належить приділити етнокультурним особливостям свого регіону, народним святам і обрядам.

 

Фізичне розвивальне середовище

 

Передбачає такі умови, де б дитина вільно, в індивідуальному режимі реалізувала свої потреби в бігу, лазінні, стрибках тощо. Складається з добре обладнаної зали для 1 фізкультурних занять, майданчика, басейну, фізкультур­них зон у групах та на прогулянкових майданчиках.

Окремо поговоримо про басейн. У розвивальному середовищі він розглядається не як суто спортивний об'єкт, а скоріше як екологічна зона. Найліпше, щоб басейн мав форму природної водойми, біля якої є штучні "пляж", "зелений берег". Бажано, аби до водного комплексу (крім басейну) були включені сауна та різноманітний оздоровчий душ.

Територія дошкільного закладу також є складовою розвивального простору. Пропонується виділити на території такі тематичні зони: екологічну (сад, город), де б діти могли займатися різними видами сільськогосподарської праці; архітектурно-ландшафтну; спортивно-ігрову; ігрову для моторних, дидактичних, конструктивних, сюжетно-рольових ігор тощо.

Для дидактичних ігор виділяється невеличка тиха зона, де є столики і місце для сидіння. Зона для моторних ігор - це лабіринти, шведські стінки, драбинки, доріжки і майданчики для їзди на велосипедах, педальних машинах тощо.

У зоні для конструктивних ігор має бути обладнання, яке легко трансформується, варіюється, має невелику вагу, надійне в користуванні.

Крім перелічених зон, обов'язково повинен бути майданчик для сюжетно-рольових ігор - ознайомлення дітей з правилами дорожнього руху і формування навичок правильної поведінки в сучасному місті.

Для дітей раннього віку краще створити окрему універсальну ігрову зону, яка відділена від тематичних ігрових зон, оскільки такі малята потребують більшої уваги, постійного нагляду й керівництва з боку вихователя, фізичні можливості їх також обмежені, тому навантаження мають бути значно менші, ніж на дітей старшого віку. Зону для малюків обладнують пісочницями, фонтанчиками, басейнами для плювання, невеличкими гойдалками, тунелями, кубами з отворами для лазіння і прорізання. Доріжки для ігор і бігу мають бути короткі. Потрібні галявинки або майданчики з різними плоскінними іграшками, що легко переносяться і ставляться в різних комбінаціях.

Орієнтація на те, що діти будуть проводити прогулянковий час у тих іграх, які вони вибрали самі, а не в одновікових групах, вимагає нетрадиційної роботи педагогів. Відтак, вихователів доцільно розподіляти за тематичними зонами, аби вони прийшли дітям на допомогу, коли це буде необхідно. Доцільно також створити на території закладу невеличку зону для відпочинку та спілкування батьків. Вона має бути затишна, добре озеленена, аби тата й мами, чекаючи дитину, могли відпочити, поділитися до­свідом виховання, поговорити з педагогами.

 

 

 

Узагальнення досвіду роботи по створенню розвивального середовища в групі раннього віку.

 

Вихователь у своїй роботі повинен спрямувати зусилля на загальне, різнобічне ознайомлення дитини зі світом речей, людей, природи, рухів, стосунків, у комплексі з розвитком сенсорики, моторики, мовлення.

Ввести дитину в світ складних людських стосунків і почуттів, не на сло­вах а на прикладах з реального життя показати, як можна долати труднощі в спілкуванні.

Зорієнтуватись на оптимальне (а не гранично максимальне) викорис­тання можливостей кожного віку.

Створити оптимальні педагогічні умови для реалізації ідей збагаченого розвитку,зокрема, розгортання специфічно дитячих форм діяльності у цьому віці - предметно - практичної, ігрової, образотворчої, конструкторської, спілкування з дорослими та дітьми.

В період адаптації дитина повинна відчувати, що вона не самотня і що мати друзів – це чудово!

Основні завдання по вирішенню даної проблеми, мотиваціями в роботі стали:

теоретичне осмислення і узагальнення передового педагогіч­ного досвіду;

поглиблення знань з питання;

удосконалення сторін своєї роботи з дітьми.

Основні напрямки роботи:

1.Забезпечення психоемоційного благополуччя дітей;

  1. Індивідуалізація педагогічного процесу;
  2. Організація ігрового середовища,збагачення ігрових

вмінь дітей,

4.Забезпечення благополучного протікання адаптаційного періоду

5.Відбір і впровадження в практику ефективних методик і про­грам розвитку дошкільників.

Актуальність роботи: практична діяльність педагога повинна бути направлена на забезпечення комфортних умов перебування дітей в групі через організацію ігрового середовища.

Дитині замало просто їсти, пити, спати, їй необхідно гратися, спілкуватися з ровесниками і дорослими людьми,які не тільки збагачують маля новими враженнями, а й позбавляють страху перед загадковим, незвіданим світом. Діти сприймають усе, думають про все по-своєму, нам важко проникнути в їх­ній маленький великий світ. Але як важливо все ж таки розуміти дитину,адже без цього ми не зможемо належно виховувати її.

Звичайно, в  житті дитини раннього віку вирішальна роль належить ро­дині. Прийшовши до дитсадка, малюк потрапляє в нове незнайоме середо­вище, може викликати почуття дискомфорту і навіть нервовий стрес. Щоб запобігти цьому, створюємо в групі певне предметно-ігрове середовище, максимально приближене до сімейного. Це стосується насамперед, інтер'єру. Ігрову кімнату поділено на окремі осередки,є куточок психічної розгрузки з фотокартками батьків. В імпровізованому будиночку завжди лежать подушечки думочки,на яких дитина завжди може посидіти, полежати, погратись. Як показує досвід, діти краще почуваються й активніші, коли іграшки однакові з ними на зріст. Тож створення в групі належної ігрової бази розглядаємо як один з пріоритетних напрямків роботи вихователя.

Усіх дітей з першого дня перебування в дитсадочку оточуємо особли­вою увагою. Вихователь спілкується з малюком «мовою матері»,лагідно зве­ртається до нього на ім'я у пестливій формі, дослухається до найменших ба­жань. Певний час зберігається той стиль життя малюка,до якого він звик у родині. Намагаємось досягти того, щоб дитина якомога менше нервувала, а отже, уникаємо ситуацій, які можуть травмувати їх психіку.

Головний принцип роботи нашої групи-доброзичливість, відкритість у ставленні до вихованців і батьків.

Робота з батьками ведеться систематично. Насамперед дбаємо, щоб вона була обопільною, тобто, щоб відбувався обмін інформацією. Батьки пові­домляють як дитина розвивалась, коли почала розмовляти та ходити,які її улюблені іграшки та страви, які особливості характеру. В свою чергу, періоди­чно влаштовуємо для них консультації, лекції, збори. У батьківському куточку розміщено відповідну літературу, яку регулярно замінюємо.

Предметом особливої уваги в роботі з дітьми раннього віку є мова. Мо­влення в ранньому віці розвивається по двох лініях: удосконалюється розу­міння мовлення дорослих (пасивне мовлення), формується власне активне мовлення дитини.

Важливе новоутворення цього віку - мовленнєве спілкування. Розвиток мовлення пов'язаний з розширенням кола його функцій. Це насамперед на­лагодження взаємодії і взаємин з близькими дорослими і дітьми (комуніка­тивна форма мовлення), пізнання навколишнього світу (означувальна функція). Дитина освоює основну форму мовленнєвого спілкування —діалогічну. Вона вчиться висловлюватися, ставити запитання й самостійно відповідати, звертатись до людей, які її оточують з проханнями та пропозиціями.

У дитини має бути можливість вільно висловлюватись за власним ба­жанням.

Навчання дітей культурі рідної мови, мовленнєвого спілкування та роз­виток мовлення відбувається на комплексних та тематичних мовленнєвих за­няттях.

Підсумком такої роботи є ряд проведених мною відкритих занять в ди­тячому садку та на методичних об'єднаннях. Наприклад: «Зустріч з сонечком», «Як звірі взимку в лісі живуть», «Подорож до цирку », «В гостях у казки «Колобок», «Подорож до чарівного лісу», «Пригоди зайчиків».

Робота з розвитку мовлення дітей третього року в повсякденному житті — це головна, основна форма. Вона повинна носити систематичний характер. Щоденне проведення різноманітних ігор поза заняттями дозволяє планово, систематично уточнювати знання про навколишнє,збагачувати мовну практику дітей.

Багаті можливості для розвитку мовлення дітей мають дидактичні ігри. Так, ігри з матрьошками як показує досвід, спрямовують увагу дітей на порів­няння матрьошок за величиною,за відмінностями в одязі,спонукають до роз­глядання і називання основних кольорів,розмірів.

Такі дидактичні ігри,як «Послухаємо,що чути», «Скажи,що звучить» «Впізнай, хто говорить», «Хто як кричить» дозволяють розвивати слух дітей. Такі ігри проводяться на прогулянках, в приміщенні,в години дозвілля з усією групою дітей

Для розвитку мовлення дітей використовуються і настільно-друковані ігри,що дають змогу вчити дітей складати ціле з частин («Розрізні картинки»), правильно називати зображені предмети,групувати предмети за формою, кольором, розміром,призначенням («Лото малятам», «Парні картинки», «Кому що потрібно». Ці ігри проводяться також з підгрупами дітей в години ігор,на прогулянках.

Активізують мовленнєву діяльність дітей й ігри-забави, зокрема, пока­зування заводних іграшок, Наприклад,показ заводного ведмедика створює ситуацію для вживання таких дієслів, як «ходить,крокує, ричить,киває головою махає лапами,зупиняється,стоїть» (у відповідь на запитання «Що робить Мишко?»)

Багаті можливості для розвитку мовлення дитини, збагачення її слов­ника, вдосконалення вимови можуть виникати при розгляданні малюнків і книжок, Дуже корисні покази лялькового театру. Вони закріплюють уявлення про навколишнє, викликають у дитини бажання говорити, створюють емоцій­но-позитивний настрій, розвивають увагу,пам'ять, спостережливість, виховують інтерес до художнього слова.

Як бачимо, вивчення раннього періоду життя дає уявлення про великі потенційні можливості кожної дитини. Але, на жаль,умови життя дітей не завжди сприяють їх розкриттю. Отже, дорослі повинні створювати певне се­редовище, яке забезпечувало б розвивальний ефект; щоб задовольнялися дитячі інтереси, враховувались вікові особливості діяльності малюка, стимулювалася б його власна активність. Це середовище має бути зорієнтованим на зону найближчого розвитку — містити у собі як уже відомі об'єкти, так і ті,що потребують дослідження.

Таким чином, середовище буде розвивальним лише за активної участі дорослого у справах дитини та активного мовленнєвого спілкування з нею.

Обдумуючи все вище сказане,ми виробили для себе такі

ПРАВИЛА ДЛЯ ВИХОВАТЕЛЯ

  1. Потрібно хвалити,заохочувати дитину за щонайменші успіхи у вирішені дидактичних завдань,
  2. Ставитись з повагою, розумінням до бажань дитини діяти з іграшкою, дидактичним матеріалом не так, як усі.
  3. Виправляючи помилки не сварити за них.
  4. Не поспішати з допомогою, але Й не відмовляти в ній - до­помога має надійти вчасно.
  5. Не змушувати дитину гратись з дидактичним матеріалом коли їй того не хочеться.
  6. Бути завжди зацікавленим глядачем і слухачем, коли дити­на демонструє свій варіант гри посібником або варіант ви­рішення дидактичного завдання.

 

 

Характеристика осередків предметно-ігрового середовища для дітей раннього віку

Осередок знайомства дитини з довкіллям

 Ми допомагаємо дитині діяти, спілкуватися, досліджувати світ. Під час ознайомлення з предметами рукотворного світу ми даємо їй максимум свободи дій: усі предмети й іграшки в групах раннього віку розташовані на рівні очей дитини, до них вільно можна дістатися, взяти в руки, обстежити, погратися з ними.

Малюкам подобається спостерігати за тим, що діється за вікном. Тому в групі раннього віку ми забезпечили вільний доступ до вікон. Спостереження за живими істотами та неживими обертами не лише дають дітям нові враження, а й збагачують їх емоційно. Вихователь доповнює спостереження дітей невеличкими розповідями, казками, привертає увагу до цікавих явищ та подій за вікном, підтримує у малюків цікавість до них. Часто спостереження, розпочаті в групі, продовжуються на прогулянці. Вихователь усяко підтримує розкутість дитячої думки, її динаміку, гнучкість, використовуючи для цього цільові спостереження, формуючи у дітей уміння вдивлятися, помічати, порівнювати, зіставляти тощо. Є в середнику знайомства дитини з довкіллям і куточок книги. Діти охоче розглядають яскраво ілюстровані книжки з картону та тканини, слухають улюблені твори, коментують малюнки до знайомих казок, віршів тощо, одночасно навчаючись спілкуватися з дорослими та одне з одним.

Осередок ігор з піском і водою

Згадайте, як завжди весело й охоче діти хлюпочуться у воді, із задоволенням переливають її з ємкості в ємкість, експериментують з предметами, що тонуть і плавають тощо. А гра з піском і поготів з давніх часів була цікавою для малюків. Адже в нього можна закопувати різні предмети й відкопувати їх, пересипати його з долоньки в долоньку, із совка у форму, з нього можна будувати гірки, прокладати по ньому доріжки, руйнувати їх і знову будувати. Формування фігур з піском можна вважати початком конструювання, воно вдосконалює координацію рухів і змушує дитину зосередитись.

Тому неабиякого значення у пізнанні довкілля, зокрема природного, надаємо осередку ігор з піском Тут ми створили належні умови для виникнення самостійної гри-експериментування з різними придатними для цього предметами й природними матеріалами, а це дуже важливо для розвитку дитини третього року життя.

Організовуючи ігри з піском , педагог не тільки знайомить дітей із властивостями різних предметів і матеріалів, але й закріплює елементарні поняття про форму, величину, колір предметів, розвиває дрібну моторику рук дитини.

Власне, ігри з піском стимулюють підвищення активності дитини в усіх сферах розвитку:

математична: поняття про форму, величину, кількість (багато-мало);

природознавча: експериментування та спостереження (що станеться, якщо я вкину ці кульки у воду?);

фізична: розвиток координації рухів у процесі створення конструкцій з піску, соціальна: взаємодія в малих групах; емоційна: задоволення від улюбленої діяльності, почуття радості від досягнення успіху.

Організація ігор дітей з піском  потребує певних умов. Тому цей осередок ми розташували так, щоб діти могли підходити до нього з усіх боків, а дорослим було легко його придбати.

Для ігор з піском використовуємо совки, грабельки, палички, ємкості різної форми та об’єму; невеликі іграшки для закопування (кільця, кульки, кубики й інші геометричні форми різних кольорів та розмірів), механічні іграшки.

Осередок розвивальних ігор

Усі іграшки й посібники, які оточують дітей, тією чи іншою мірою впливають на їх розвиток. У осередку розвивальних ігор діти вчаться діяти з предметами: співвідносити, порівнювати, класифікувати їх за певною ознакою. Тут знаходяться ігри та іграшки, спрямовані на розвиток мислення, уяви, мовлення, дрібної моторики рук.

Відомо, що для формування наочно-дійового мислення, яке є основою всіх форм мислення, особливе значення мають співвідносні дії, тобто дії з двома і більше предметами. Саме такі дії лежать в основі однієї з найулюбленіших дитячих ігор - розкладання предметів у різні ємкості. Малюк може зосереджено збирати в коробку палички, каштани, жолуді, перекладати їх у різні мисочки, а відтак знову в коробку. Звичайно, ми не лише підтримуємо ці дії, але й забезпечуємо дітей різноманітним матеріалом. В осередку є різноколірні пластмасові мисочки, чашечки, пляшечки, баночки різної величини; тканинні мішечки з камінцями, жолудями, ґудзиками, горохом, маленькими предметами тощо.

Крім того, в осередку розвивальних ігор ми розмістили сюжетно-дидактичні панно, до яких ґудзиками, кнопками, "липучками" кріпляться зображення тварин, рослин, предметів; різні види мозаїк; ; лото з малюнками на різну тематику, настільно-друковані ігри; набори з чотирьох та шести кубиків з розрізаними картинками на гранях. У цьому таки осередку зібрано різні види конструкторів і будівельного матеріалу; коробки з маленькими іграшками для обігравання різних конструкцій.

Органічною частиною осередку розвивальних ігор є куточок сенсорики. Ігри, розміщені в ньому, спрямовано на розвиток усіх органів чуття дітей та засвоєння ними сенсорних еталонів. Тут  різноколірні та одноколірні башточки; різноманітні пірамідки; ; вкладки різної форми та величини; різноколірні циліндри, ковпачки; набір предметів червоного, жовтогарячого, жовтого, зеленого, синього, фіолетового, чорного та білого кольорів; шнурівки, застібки різного виду; пластикові баночки з різноманітним наповненням; набори кубів і куль різної величини й кольору;  . Багато ігрових матеріалів вихователі виготовили власноруч.

Осередок сюжетно-рольової гри

Для успішної соціалізації дітей важливо, щоб вони змалку набували життєво необхідних знань про предмети і явища, що їх оточують, навчались орудувати з предметами. Діти раннього віку дуже спостережливі. Вони наслідують дорослих, прагнуть активно діяти. У грі з’являється роль, нескладний сюжет. Проте гра виникає у малюків здебільшого під впливом зорових образів. Ось чому в осередку сюжетно-рольової гри ми зібрали іграшки та предмети, які максимально наближують дітей до знайомих їм предметів побуту: ігрові меблі (кухня, ліжко, колиска, столик, крісла тощо); образні іграшки (ляльки, пупси, іграшкові звірята); комплекти постільної білизни; набори одягу для ляльок; набори посуду тощо. Ігрові матеріали, що пропонуються дітям, яскраві й досить мобільні, легко трансформуються зі зміною теми гри.

Осередок сюжетно-рольової гри ми облаштували в імпровізованому будиночку. Таке розміщення зручне віддаленістю від інших осередків і захищеністю від втручання дітей, які не беруть участь у грі. Цей затишний куточок добре видно з будь-якого місця в групі, він достатньо привабливий для дітей.

Вихователі проводять тут ігри-заняття з іграшками. Мета таких занять - розширювати уявлення дітей про призначення предметів, учити вправно діяти з ними, переносити отримані знання і навички в самостійні ігри й повсякденне життя.

Теми занять: приготуємо ляльці суп, накриємо на стіл, одягнемо ляльку на прогулянку, виперемо ляльці плаття, укладемо ляльку спати.

Невід’ємною частиною осередку сюжетно-рольової гри є куточок вбирання. Дітям раннього віку дуже подобається прикрашати себе намистом, стрічками, вбиратися у різний одяг, позувати перед дзеркалом. Тут зароджуються основи театралізованої діяльності. Малюки отримують заряд позитивних емоцій від можливості спілкуватися з навколишнім світом та однолітками. Для вбрання ми пропонуємо дітям хусточки, шарфи різного кольору, спіднички, фартушки, віночки, стрічки, банти, сумочки, намисто та інші прикраси.

 

Осередок рухової активності

Спостерігаючи за непосидючими вихованцями, мимоволі згадуєш слова відомої пісеньки: "Кожна новенька дитина… має бігати й стрибати, все хапати, дах здіймати, а інакше буде вибух, трах-бабах! - нема її!". І не дивно, адже потреба в русі - одна з основних потреб дитини. Тому таким важливим завданням при організації предметно-ігрового середовища є формування осередку рухової активності, яке вимагає від вихователя продуманого, грамотного підходу.

У нашому садочку осередок рухливої активності у групі для дітей раннього віку складається з двох центрів: центру рухової активності та центру ігрових рухових модулів.

Центр рухової активності, у свою чергу, ми також розділили на дві частини. В одній згрупували такі великі спортивні модулі, як-от гірка, сухий басейн, . На досяжній висоті підвісили до стелі каскад різноколірних  іграшок, які приваблюють дітей, сприяють зосередженню їхньої уваги, викликають бажання дотягнутись до них рукою, підстрибнути. В іншій частині (її розмістили в спальні) проклали "Доріжку здоров’я" з масажними килимками, гімнастичною лавою, , килимками різної фактури. Тут є м’ячі, гімнастичні палки, султанчики, масажні м’ячики та інші предмети, необхідні для проведення ранкової гімнастики і гімнастики пробудження, для організації рухливих ігор та самостійної рухової діяльності дітей цього віку.

Окремо виділили центр рухових модулів. У ньому зібрано технічні іграшки: машини-самоскиди, вантажівки, фургони (ними діти легко можуть перевозити деталі конструктора та інші вантажі), візки, коляски, в яких діти катають ляльок та м’які іграшки.

Осередок образотворчої діяльності

Діти будь-якого віку із задоволенням займаються образотворчою діяльністю. Але в ранньому дитинстві ці заняття по-особливому емоційні, вони несуть дітям радість, піднесення, задоволення. Завдання ж дорослих - створити для них відповідні умови. Організовуючи осередок образотворчої діяльності, ми дбали не лише про те, щоб діти отримати тут позитивні емоції, а й про розвиток їхніх творчості, допитливості, уяви та ініціативи.

У цьому осередку ми розмістили рулон паперу (можна шпалери), що вільно розкручується і висить на стіні. Підготували папір, набори олівців, фломастерів, крейди й гуаші, а також губки ,пластилін й дощечки, серветки, інші допоміжні матеріали.

Осередок музичного розвитку

Музика несе в собі багатий потенціал, сприяє розвитку дітей, особливо - емоційному. Засобами музики можна створити необхідний емоційний мікроклімат, заспокоїти чи підбадьорити дітей, налаштувати їх на певний лад. Діти, які бояться чи соромляться проявляти активність під час групових занять, часто приєднуються до інших у пісні чи таночку.

В осередку музичного розвитку в групі раннього віку є фортепіано, не озвучені й озвучені іграшки та іграшкові музичні інструменти (сопілочки, барабани, брязкальця тощо), ігрові й танцювальні атрибути, елементи ігрового одягу і народного вбрання, музично-дидактичні ігри, музична апаратура.

Діти - природжені танцюристи. Їм не потрібно формальним "па". Ми даємо їм можливість довільно реагувати на веселу музику. Вони вигадують свої власні танці для того, щоб виразити почуття, які їх переповнюють.

У групах раннього віку панує атмосфера взаємної симпатії, любові й піклування. Тут створено всі умови для того, щоб малеча впевнено робила перші кроки у життя.

 

 

 

Створення розвивального середовища для дітей раннього віку

Куточок, зона діяльності:

       Сюжетних ігор: ляльки (по одній ляльці на двох дітей), ляльковий одяг,м’які іграшки, предмети побуту,технічні іграшки,набори різних видів іграшок.

Вплив на розвиток:діти відтворюють реальність в іграх: «Кухня», «Житлова кімната», «Побутова кімната», «Перукарня», «лікарня». У малят розвиваються навички пізнавальної діяльності. Вони вчаться встановлювати взаємозв’язки, розуміти навколишнє середовище,використовувати іграшки й матеріали в різний спосіб.

Куточок, зона діяльності:

       Будівельних ігор:будівельний матеріал великого (порожнисті кубики,циліндри,довгі дошки,півкола,трикутники), середнього й малого розмірів,транспорт,гумові й пластмасові фігурки людей і тварин,ляльки.

Вплив на розвиток:діти пізнають розмаїття довкілля. У них розвиваються мислення,здатність до зосередження уваги; формується вміння планувати свою діяльність,діяти конструктивно,досягати конкретного результату. Це сприяє активній пошуковій діяльності,розвитку пізнавальних інтересів, творчості.

       Вбирання: дзеркало(за зростом дитини), елементи костюмів та аксесуари (стрічки,намисто,сумочки,кошики).

Вплив на розвиток:малюки пізнають явища навколишньої дійсності. У них розвиваються уява,фантазія,образне мислення.

       Рухової активності: каталки, візочки, коляски, великогабаритні машини; керма,обручі,прапорці,вертушки,м’ячі,кульки і лотки,ребриста дошка,візок без дна,куби,скакалки,шнури,різноколірні кеглі,надувні іграшки,переносна драбина-гірка тощо.

Вплив на розвиток: задовольняється рухова активність дітей, що супроводжується позитивними емоціями. Забезпечується своєчасний і повноцінний фізичний розвиток дитини.

       Дидактичних ігор: башточки (одноколірні та різноколірні), втулки,барильця,мотрійки, пірамідки, ігри: «Кулькокид, «Прокоти кульку», «Доміно», «Лото», шнурівки,застібки,пластикові баночки з різними наповненням.

Вплив на розвиток:дитина вчиться діяти з предметами,порівнювати, з’єднувати, розкладати предмети за певними класифікаційними ознаками. Здійснюється завдання сенсорного виховання. У дітей формується й закріплюється вміння розрізняти предмети за кольором,розміром,формою.

       Ігор з піском і водою: іграшки,що плавають,сачки,дрібні іграшки,палички, формочки, совочки,пластмасові печатки,сита, відерця,силуетні фігурки людей,тварин,казкових персонажів.

Вплив на розвиток: розвиваються уявлення дітей про навколишній світ,дрібна моторика пальців рук. Діти вчаться творити,аналітично мислити,спілкуватися з однолітками.

       Книжок (для дітей третього року життя): книжки картонні та тканинні, старі настінні календарі,листівки,проспекти,картинки.

Вплив на розвиток:розвиваються мислення, пам'ять, емоційне сприйняття (в процесі читання текстів та розглядання картинок можна викликати в дітей співчуття до певних персонажів).

       Образотворчої діяльності (для дітей третього року життя): олівці,папір,гуашеві фарби,губки,дощечки,глина,серветки,колажі,допоміжні матеріали.

Вплив на розвиток: розвиваються тактильні відчуття,гнучкість кистей рук і пальців. Формуються уява,допитливість,бажання експериментувати. Розвиваються чутливість,ініціативність і творчість,інтелектуальні здібності.

       Майданчик для ігор на свіжому повітрі: колода для перешкод,дошки різної ширини і довжини,похилі площини, смуга перешкод, «тихий» куточок; пісочниці,лопатки,віжки,мотузки, будівельний, природній матеріал,транспортні засоби.

Вплив на розвиток:здійснюється всебічний розвиток (розумовий, фізичний,естетичний тощо); діти пізнають навколишню дійсність, зв’язки і взаємодію між об’єктами та явищами, аналізують їх. Розвиваються допитливість,спостережливість,рухова активність.

 

Конспект комплексного заняття

з мовленнєвого спілкування і аплікації

«В гостях у казки «Колобок»

Мета: Закріпити знання казки «Колобок». Вчити передавати зміст казки послідовно, зв’язно з використанням віршованого тексту. Розширювати уявлення дітей про життя та повадки диких тварин. Вправляти дітей у виконанні простих імітаційних рухів. Сприяти тому, щоб діти отримали задоволення від обігравання казки, реагували на образність художнього слова. Закріпити поняття велика, мала. Вчити робити доріжку із камінців колективно, аплікацію робити швидко, акуратно. Розвивати творчу уяву, фантазію.

Попередня робота: Читання казки «Колобок». Розповідь казки за ілюстраціями та за допомогою настільного театру. Слухання казки в запису. Виготовлення атрибутів до показу казки.

Словник: 6орошно, камінчики, стежка-доріжка, кругленький, рум'яний, веселий.

Хід заняття:

Вихователь: По садочку бігла мишка і несла в торбинці книжку

        Об пеньок перечепилась і торбинка загубилась.

        Ту торбинку я знайшла, вам, малята, принесла.

        А що ж лежить у торбинці? Книжка! Яка гарна! А про кого вона, хто намальований? Колобок. Знаєте цю казочку?

Давайте її згадаємо, але не розкажемо, а покажемо казку про Колобка на пісочку. Підходьте до столу. Розрівняйте пісочок руками. А тепер згадайте,де жили дід і баба? Вірно, жили вони в будиночку. Ось він, я поставлю його на пісок. Куди поклали Колобка? На віконце. Колобочок втік від діда і баби і покотився по доріжці.

Викладемо з камінчиків лісову стежку-доріжку. Я візьму камінчик і покладу його поряд з віконцем. Влада візьме камінчик і покладе його поряд.(Діти по черзі викладають по камінчику доріжку).

 

Доріжка є, а де ж дерева? Які дерева ростуть в лісі? Великі і малі. Я візьму одну велику ялинку і одну маленьку і посаджу в лісі. Настя також візьме одну велику і одну маленьку і посадить в лісі. (Діти по черзі викладають дерева ).

Ось і ліс і доріжка є. Немає тільки героїв казки. Згадаємо, від кого втік Колобок спочатку? Діда і баби. Поставимо їх поряд з будиночком. Покотився Колобок далі, кого він зустрів далі? Зайчика. Поставимо його біля доріжки. Що сказав зайчик Колобку? «Колобок, колобок, я тебе з їм.» Що відповів Колобок? Заспіваємо пісню Колобка разом.

Я колобок, колобок, я по засіку метений,

Я із борошна спечений, я від баби втік, .

Я від діда втік, і від тебе, зайця, втечу.

Покотився Колобок далі. Кого він зустрів? Вовка. Поставимо вовка .Що сказав вовк? (повтор діалогу).

Покотився Колобок ,і зустрів ...ведмедя.(повтор діалогу Колобка з ведмедем).

Покотився Колобок , і зустрів лисичку (повтор діалогу).

Не з їла лисичка Колобка, втік він від неї, не наздогнала хитра лисичка.

А Колобок покотився далі мандрувати. Ви його не зустрічали ніде?

Гарна казочка у нас розказалась. Втік Колобок, а що ж баба з дідом? Вони сумують без колобка . Невже не можна допомогти їм? Діти, хочете, щоб у цій казочці був веселий кінець? Давайте продовжимо казку.

А ось у нашій чарівній скрині є все, що потрібно.

Ти, Оксанко, покрутись,і лисичкою станеш.

Лев і Максим покрутились і стали ведмедиками.

Ну а вовком став Вадим. А останні діти покрутились і веселими зайчиками стали.

Підемо в гості до бабусі і діда. Покажіть, як звірі лісні ходять?(Діти імітують ходьбу звірів).

Подивіться,ось бабуся сидить, та сумна вона яка. Бабусю, що сталось?

Колобок смішний та добрий,з ним нам весело завжди

Йому сумно на віконці, захотілося втекти.

Стрибнув з віконця на горбок й покотився у лісок

Звірі, хто нам допоможе, Колобочка повернути

Не сумуй, бабусю, подивись,скільки гостей до тебе прийшло. Буде тобі колобок, і не один, а багато. Ну що, жителі лісні звірі мої дорогі, допоможемо бабусі? Сідайте до столу і зробимо багато веселих Колобків.

(Аплікація «Веселі Колобки»).

Бабуся: яких гарних Колобків мені зробили лісні друзі. Кругленькі, рум'яні ,веселі. Дякую вам, звірі лісні.

Вихователь: гарно нам з казкою,але пора додому повертатись

Присіли, закрили оченята. Раз, два, три, знову дітки ви!

Бабуся: Ой, які гарні малята! Запрошую вас до себе в гості, я вам нову книжку покажу і цікаву казку розкажу.

 

Заняття з мовленнєвого спілкування

«Зустріч з Сонечком»

Мета: Продовжувати розвивати комунікативні здібності, активізувати мовленнєве звукове наслідування. Викликати у дітей пізнавальне відношення до навколишнього світу. Сприяти тому, щоб діти емоційно реагували на образність, виразність художнього слова. Викликати у дітей інтерес до гри. Закріпити уміння ходити та бігати не заважаючи один одному. Виконувати прості рухи пальчиками, сприяти покращенню спритності пальців, їх моторики. Підтримувати у дітей гарний настрій.

Словник: сонечко золоте, лагідне, ласкаве, тепле, жовте; промінчики.

Хід заняття:

Доброго ранку, доброго дня!

 Хай плещуть долоньки! Хай тупають ніжки! Працюють голівки!

Доброго ранку, доброго дня! Бажаю усім я здоров'я й добра!

  • Доброго дня, діти!
  • Як ви себе почуваєте? (добре, весело)

  Тобто, у всіх сьогодні хороший настрій.

  • А звідки взявся добрий настрій? Чому вам весело?

Мабуть тому, що мама вранці вас поцілувала? Тому що прийшли до своїх друзів у дитячий садок? А ще тому, що на вулиці тепло і світить сонечко? Так?

  • Діти, а чи привіталися ви з сонечком?

Підніміть ручки, та покажемо сонечку наші долоньки. Сонечко сьогодні рано встало, розчесало свої промінці і вітається з нами.

Я всміхаюсь сонечку: Здраствуй золоте!

Я всміхаюсь квітоньці: Хай вона цвіте!

Я всміхаюсь дощику: Лийся мов з відра!

Друзям усміхаюся — Зичу їм добра!

Діти, ви не забули посміхнутися до сонечка? А один до одного?

Ваші долоньки стали теплими, то сонечко доторкнулося до вас своїми промінчиками. Вам було приємно.

Розкажіть сонечку про нього самого. Я почну, а ви будете промовляти далі:

        Сонечко ти таке тепле (діти по черзі розмовляють з сонечком)

Друзі, а чи не здається вам, щ від таких слів сонечко стало ще яскравішим?

А якщо заплющимо очі ми будемо бачити сонечко?

Але що це? Сонечка немає! Набігла хмарка і заховала сонце. А якщо на небі багато хмар то що з них іде? Так, дощ. Пограємось з вами в гру.

Сонечко сховалось став дощик накрапати.

Крапля раз, крапля два, дощик землю полива.

Хай гарненько виростає після дощику трава.

А дощик все сильніше, сильніше все іде,

Сховаймося малята, хай дощик перейде.

(Діти ховаються під парасольку)

Дощик, дощик поливає Нас гуляти не пускає,

Ми усі тут зібралися, І від дощику сховались.

Від дощику сховались І він нам не страшний,

А сонечко як вигляне, Гуляти підемо мерщій.

Діти, погукаємо сонечко

Сонечко, сонечко, виглянь в віконечко.

Дітки гуляють тебе виглядають.

Сонечко, сонечко засвіти,

Буду краще я рости!

Давайте подуємо на хмарку і проженемо її (вправа на дихання) Діти виходять і сідають на стільчики.

2. Подивіться, що це у мене? Сонечко. У нього промінчики рівненькі, а це сонечко ще не розчесалося, допоможіть йому.

Підгрупа дітей роблять промінці сонечка з прищепок, а друга підгрупа робить шнурівку.

Подаруємо наші роботи гостям.

        Діти, як ласкаво називають вас мами? («моє сонечко» ) Пограємо з вами.
«Ми — сонечка привітні,зігріємо всіх на світі»

«Сонечка» - діти бігають, стрибають, веселяться. З'являється хмаринка.

Хмариночка припливла, сонечко закрила. Діти присідають і ховають долоньки з сонечком.

  • Знову сонечко пригріло, всі навколо звеселило, (діти знову бігають)

А що ця хмаринка заховала? Ой, це пригощення від сонечка. Жовтеньке, кругленьке, солоденьке. Що це? Печиво. Діти пригощаються.

 

 

Комплексне заняття з розвитку мовлення «Подорож до цирку»

Мета: Закріпити знання дітей про цирк. Сприяти розвитку емоційної чутливості до оточення, художнього слова. Розвивати уміння розрізняти, вибирати, співвідносити і називати колір предметів. Сприяти оволодінню дітьми життєво необхідними рухами, вміння орієнтуватися в просторі. Створювати сприятливі умови для розширення запасу слів. Вправляти у правильній звуковикові. Виховувати позитивні емоції, увагу, доброзичливість.

Лексика: цирк, купол, арена, вистава, клоун Бім, сумний, веселий.

Попередня робота: відвідування цирку з батьками, розглядання малюнків, читання книжок про цирк, викладання з природного матеріалу, та аплікація промінчиків сонечка.

Обладнання: іграшки, собачка, кошеня, коник, клоун, різнокольорові стільчики, декорація цирку, каштани, фланелеграф, іграшковий будинок.

Хід заняття

Вихователь: „Діти, до нас завітали гості. Привітаємось з гостями:

Доброго ранку! Доброго дня!

Хай плещуть долоньки!

Хай тупають ніжки!

Працюють голівки!

Доброго ранку! Доброго дня!

Зичу здоров'я я всім і добра.

Дивіться який подарунок принесли гості. Це книжка про цирк. Сідаємо на наші подушечки - думочки і розглядаємо книжку. Діти, чуєте, хтось плаче. Клоун Бім:   •

Добрий день малята, Поспішав до вас пограти, Та й капелюх свій загубив, А він у мене чарівний, Я без нього не можу виступати в цирку.

Вихователь: Діти клоун сумний чи веселий? Коли сумно, яке обличчя? (Показуємо) А якщо знайдемо капелюх Біму, він зрадіє? Покажіть як? (Психогімнастика «Сумно-весело» з використанням фланелеграфа)

Вихователь: Підемо шукати капелюх?

Я іду, іду ніжки піднімаю, Я іду, іду весело ступаю. Жовта ось доріжка, В нас веселі ніжки, Топ, топ, топ, На вузьку доріжку Стануть наші ніжки Топ, топ, топ,(ходьба по доріжці з листям)

Вихователь: Діти, скільки каштанів насипала осінь! Хочете погратись? Викладемо сонечко, може воно допоможе нам знайти капелюх.

Д.Г. «Викладемо сонечко». Викладання довгих і коротких промінців сонечка.

Сонечко, сонечко, ми тебе вітаємо,

Ти щоранку нас стрічай,

 Промінцями зігрівай.

 Посміхнулись до сонечка.

Вихователь: Сонечко не допомогло знайти капелюх, може вітер допоможе?

Шум вітру з використанням шумової іграшки.

Чуєте, вітер подув, давайте йому допоможемо. Як вітер дме?

Може, вітерець допоможе нам знайти капелюх. (Вправа на дихання)

Вітерець розгорнув листочки, а що під ними? Капелюх. Одягнемо Біму.

Він посміхається і ми порадіємо з Бімом, посміхнемося.

Бім: Ви допомогли знайти мені капелюх і я Вас запрошую до себе в

гості в цирк. Але до цирку далеко, потрібно їхати автобусом. Щоб сісти на

автобус потрібні квитки. Ось вони. Місця займаємо відповідно кольору

квитка. Будьте уважні. Сідаємо, їдемо.

Їдемо всі до цирку ми

Весело і дружно.

Звірів там побачимо ми

І хороших друзів.

Бі - бі - бі, бі - б - бі.

Приїхали до цирку. Вгорі - це купол, а коло внизу - це арена. Цирк готується до вистави. Хто це такий гарненький, пухкенький? Це киця. Вона актриса і готується до вистави.

Уявіть собі малята, Що ви не діти, а кошенята,

Я також стаю ураз

Уже кішкою для вас. Присіли всі на коліна і зігнулись.

Вранці киці прокидались

Виступати в цирк збирались,

Мили мордочки чистенько

Лапки гарні і м'якенькі.

На арені посідали

І мурликати всі стали

Мур-мур-мур

Лапки вгору підняли,

Нахилятись почали,

Вмить на задні лапки встали

Неслухняними всі стали

Гострі кігті показали

Няв-няв-няв

Жарти киці вже скінчились

Глядачам всі уклонились

Поплещемо в долоні кицям — артисткам.

Загавкала собака, киці злякались і сховались. На арену виходить собачка.

Гав, гав, гав, Хто мене впізнав?

Так, так, ми з вами друзі давні

Пропоную вам малята на арені виступати.

Ось як вмію я кружляти,

Дуже весело стрибати.

Ось маленьке цуценятко хвостиком виляє.

Гав, гав, гав,

Так гостей вітає.

Вихователь: Молодці малята, гарні ви цуценята, поплещемо собі в долоні.

Цок, цок, цок! Хто це так стукає?

Я великий, я красивий,

Як біжу я в'ється грива

Копитами туп, туп, туп,

По арені цок, цок, цок. Покажемо, які конячки.

Скачуть коники — конята

Но, но, но.

Хочуть вітер перегнати

Но, но, но.

Скачуть, скачуть по арені,

Цок, цок, цок,

І красиві і веселі,

Цок, цок, цок. Конячки вклоняються глядачам. Плещемо в долоні артистам — конячкам

Клоун Бім: молодці діти, ви будете гарними артистами. В мене є для вас сюрприз. Заплющуйте очі. Це великий новий дім, будете гратися з ним.

А що у будиночку? Подарунок для дітей. На прощання я покажу вам фокус. За одну мить ви будете знову в дитячому садку.

Ви гарно погуляли,

Та в садочок вже пора.

Весела і щаслива сьогодні дітвора.

Раз, два, три, знову дома ви!

Після заняття діти граються з чарівним будинком, перетворюють його в килимок.

 

                                              Комплексне заняття з мовленнєвого спілкування і сенсорного виховання «В гостях у трьох ведмедів»

Мета: Вчити дітей розуміти значення слів вузький, широкий, один, багато; закріпити вміння дітей вставляти і виймати з отворів втулочки; міцно приставляти одну цеглинку до іншої, будувати доріжку; збагачувати словник дітей словами:високий,маленький;образними виразами (вовчик-братик зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка, кабан-іклан, ведмідь-набрід); вправляти дітей у правильному вживанні іменників з прийменниками(у,в,на]; розвивати у дітей уяву,мислення, мову, дрібну моторику рук; виховувати

доброзичливість, дисциплінованість; виховувати позитивне емоційне ставлення до природи.

Матеріал:столик з трьома стільчиками різної величини, набір мисочок і ложечок різної величини. Конструктор ,кольорові втулки картинки з зображенням звірів, кошик із шишками, варення з малини.

Хід заняття

Діти сидять півколом на стільчиках. Стук в двері. Вихователь заносить трьох ведмедів.

  • Доброго дня малята, любі хлопчики й дівчатка!
  • Доброго дня!(діти вітаються).

Вихователь.-Сьогодні до нас в гості завітали Михайло Потапович,Настасія Петрівна та ведмедик Мишко.

Запросимо наших гостей сісти на стільчики. На які стільці ми посадимо їх? (Вихователь викликає дітей, пропонує самостійно вибрати стільці і сказати, якого ведмедя на який стілець слід посадити.)

- Великого ведмедя Михайла Потаповича я посаджу на більший
стілець, Настасю Петрівну - на менший стілець, маленького ведмедика Мишка-на маленький стільчик.

Потім діти в такому ж порядку розставляють миски та розкладають ложки промовляючи:

- Для великого ведмедя-тата я поставив велику миску, поклав велику ложку.

Для меншого ведмедя-мами я поставив меншу миску, поклав меншу ложку.

  • Для маленького ведмедика я поклав малу ложку і поставив маленьку мисочку.

Вихователь:Скільки ведмедиків завітало до нас в гості?(Багато,три.)

Малята,ведмеді запрошують нас до лісу. Підемо разом з ними?

(Діти разом з вихователем та ведмедиками йдуть вузенькою доріжкою(по шнуру)

Вихователь: Нема далі доріжки, але ви не хвилюйтесь, зараз ми з вами побудуємо широку, гарну доріжку. А як будуватися вам покажу, приставлю одну цеглинку до другої  міцно,рівно. Ось так.

(Діти будують широку доріжку.)

Вихователь: Яку ми з вами побудували доріжку? Широку.

Ведмедики дуже задоволені, що в них гарна доріжка в ліс. Але нам щоб потрапити на галявину, де живуть ведмеді, слід пройти через чарівну браму.

(Проводиться дидактична гра з кольоровими втулочками. Діти вставляють і виймають з отворів втулочки, розрізняють І називають кольори, фігури.)

Вихователь: Ми відімкнули з вами браму і можемо потрапити на галявину. Подивіться ,ось хатка, в якій живуть ведмеді, а біля хатки - мішечок. Подивимось,що в ньому є.(У мішечку знаходяться картинки звірів, кожна дитина бере картинку і розказує про звірят.)

Наприклад:

-У мене на картинці зображено лисичку-сестричку.

-У мене на картинці зображено вовчика - братика.

-У мене на картинці зображено зайчика - побігайчика. І так далі.

Вихователь: Діти, ведмедики дарують вам кошик з шишками. Скільки в кошику шишок? Багато.

Візьміть всі по одній шишці. Скільки шишок у Оленки, у Сашка,у Сергія? (По одній.)

("Танок з шишками").

Вихователь: За такі гарні відповіді та танок ведмедики пригощають нас варенням з малини. Адже воно корисне і має лікувальні властивості.(Діти пригощаються).А тепер час прощатись з ведмедиками. До побачення, до нових зустрічей!

 

Ігрове заняття «Як звірі взимку в лісі живуть».

Мета: Продовжувати знайомити дітей із зимовими явищами; із життям тварин взимку. Самостійно робити висновки, відгадувати загадки. Розвивати зв'язне мовлення дітей, збагачувати активний словник іменниками, прикметниками.

Формувати сенсорні еталони; розрізняти, вибирати, співвідносити і називати колір, розмір предметів.

Розвивати мислення, зорову пам'ять, орієнтацію в просторі, дрібну моторику пальців рук, активізувати аналізаторську систему.

Виховувати позитивні емоції, увагу, доброзичливість, самостійність.

Обладнання: Картинки із зображенням зайця, ведмедя, білочки, їжачка; іграшка-сорока, загадки, корзина з яблуками, горішками, грибами, насінням, цукерками, сніжинка.

Словник: Сніжинка чарівна, зайчик-побігайчик, руда білочка, сорока-білобока, зернята.

Хід заняття:

Діти підходять до вікна.

  • Діти, погляньте, що це на нашому вікні (вихователь бере сніжинку)
  • З неба зіронька злетіла На віконце наше сіла Це сніжинка завітала Щоб я вам її дістала

Ця сніжинка не проста - бо сюрприз вам принесла.

—Якого кольору сніжинка? Біла? Ні, не біла, а жовта, тому, що вона чарівна. Подивіться, як вона літає. Давайте пограємо з нашою сніжинкою в гру «Де

сніжинка?» Заплющить усі - усі очі та не підглядайте, а коли сніжиночка заховається, знайдете її та скажете, де саме вона знаходиться. (Вихователь ховає сніжинку на гірці, на столі, на полу, вгорі). А тепер ще раз заплющить оченята. (Сніжинка прилітає до картини з зображенням зими).

Що тут зображено? Так, зиму.

В білих валянках, в білім кожусі.

Ходить зимонька в полі і лузі,

Носить зимонька білий мішок,

Трусить із нього на землю сніжок.

Легким снігом травицю вкриває,

Жодна пташка уже не співає,

    Бо боїться морозу вона.

   Стало холодно. Йде вже зима.

—Що лежить на деревах, на землі? Сніг. Який він? Пухнастий, білий, гарний, холодний.

—А хто там живе в цьому лісі, чиї це сліди видно?(Відповіді дітей).

Стукіт у двері. Вихователь бере біля дверей корзинку.

—Ой погляньте на хвилинку,

Тут приніс нам хтось корзинку. Хто це нам лишив гостинці у гарній цій корзинці? Ви не знаєте?

Стукіт у двері. Залітає Сорока-білобока, у неї конверт.

—Ти хто?

Сорока: -  Я Сорока-білобока, Дуже високо літаю, І про все на світі знаю, Знаю, хто лишив гостинці У чарівній цій корзинці.

Вихователь:  — Якщо знаєш, то скажи,

Дуже просимо тебе. Діти повторюють.

Сорока: —   Ці гостинці вам, малята, Дали лісові звірята, Але ви часу не гайте Хто вони ви відгадайте. Вихователь бере у сороки конверт, там картинки із зображенням білочки, ведмедя, їжачка, зайчика, загадки про них. Діти йдуть на стільчики.

Вихователь: 1. Дуже, діти, я маленька,

        І пухнаста, і руденька,

        По деревах я стрибаю,

        І горішки так шукаю.

Показує картинку із зображенням білочки.

—Де білочка живе?

Що вона робить взимку?

Що полюбляє білочка?

Так, грибочки і горішки, але вони ось змішалися, давайте їх розкладемо в дві корзинки. В червону корзинку покладемо грибочки, в синю-горішки. Гра ,Помічники".

2.Друга картинка.

Звір у лісі цей живе

Не говорить, а реве

Дуже теплу шубу має,

Мед він їсти полюбляє.

Та дивак цей звір, одначе,

Зроду .ще зими не бачив,

Бо узимку вічно спить.

 Як він зветься?

Це - ведмідь!

—Що робить ведмідь взимку? Спить.

Де він спить? У барлогу .(Розповідь, що таке барліг).

А хто це у нас спить під снігом?

Рухлива гра,Діти і ведмідь"

3.Третя картинка.

Йшов колючка у садочок,

Там звернувся у клубочок,

 Натикає на голки

Груші, яблука, сливки,

—Що поклав у корзинку їжачок дізнаєтесь, якщо закриєте оченята, і відкриєте ротики.

Дидактична гра „Вгадай на смак" (Яблуко)

4. Четверта картинка.

Довгі вуха, куций хвіст,

 По доріжці скік по скік,

 Дуже вовка він боїться,

А ще хитрої лисиці.

—Хто це? Що він робить?

Які у зайчика вуха, хвіст, шубка?

Кого боїться?

Зайчики змерзли в лісі. Уявіть собі, що ви зайчики і хочете погрітись.

Рухлива гра „Гріємо вушка"

  • Що полюбляє зайчик? Моркву, капусту. Хто знає віршик про зайчика? (Дитина читає).
  • Діти, вам було цікаво?

Треба подякувати сороці, що такі гарні картинки нам принесла. А в дарунок її треба пригостити. А чим? Насінням.

Сорока: — Дякую вам, діти. А там, на вулиці ще так багато пташок, моїх друзів, вони голодні.

А хто друзі сороки? Горобці, синички, снігурі.

—Не турбуйся, сороко, завтра діти принесуть багато насіння і насиплють на
прогулянці твоїм друзям. Тому що птахів потрібно підгодовувати взимку.

Діти прощаються з сорокою і пригощаються гостинцями, що є в корзинці.

 

Бінарне заняття «Пригоди зайчиків»

Мета:Розвивати комунікативні здібності у процесі театрально-ігрової діяльності. Розвивати мовлення дітей,сенсорні та конструктивні здібність фізичні навички. Формувати у дітей доступні уявлення про життя звірів в лісі,їх повадки. В пальчикових вправах сприяти розвитку дрібної моторики пальців рук. Вчити розрізняти динаміку звучання мелодії,реагувати відповідними рухами. Вправляти в узгоджувані рухів з художнім словом,діяти шумовим матеріалом згідно з текстом казки. Виховувати доброзичливі стосунки,інтерес до навчальної діяльності. Викликати у дітей радісний настрій.

Попередня робота: Бесіди про життя тварин в лісі, розглядання малюнків,розучування пальчикових вправ,заучування віршів по темі розучування  гри-хороводу «Зайчики»

Матеріал:скриня,хустина,2 ялинки,матеріал до казки.

Вихователь: Доброго ранку,сонце привітне,

доброго ранку небо блакитне, доброго ранку маленькі дітки,

доброго ранку і вам,гості дорогі! А тепер наші пальчики також хочуть привітатись:

Добрий день, добрий день,пальчики сказали,

Ми сьогодні всіх дітей зранку привітали. (Пальці обох рук назустріч кланяються,потїм ритмічно на кожний склад з'єднуються.)

Наші пальчики малі, Подивіться,ось які (показують)

А тепер Із пальчиків зробимо ми зайчиків.

Зайчик вушками тріпоче.

 Поспівати з нами хоче.

Пісня «Зайчик»:

З-під куща зайчик с триб,

Під кущем - білий гриб.

Зайчик вухом поведе.

Шапку гриба відгризе,

Ням-ням-ням, ням-ням-ням. (зігнуті вказівний та середній пальці руки стрибають як зайчики. Долоня лівої руки спирається на кулак правої,зображуючи гриб.)

Вихователь: Діти,подивіться,що це? Скриня! Відкриємо її. Не можу. Допоможіть мені.

Ой,який складний замок/

треба відімкнути.

Похитали,потрусили,ще й постукали-відкрили!

(Пальці обох рук утворюють замок, похитують руками в різні сторони, потім трусять, стукають зап'ястями, роз'єднують пальці і показують долоні.)

Відкрили скриню. А що тут? Ой,  яка гарна хустина і яка вона м'якенька і тепла, і хустина ця не проста, а чарівна. Хто під нею заховається,/гой в когось перетворюється. Хто хоче спробувати?'

Один, два, три, хто ти? (Дитина називає звіра, в якого перетворився). А тепер всі діти разом з вихователем сховаються під хустину.

Один, два, три, хто ми? Зайчики!

Гра-хоровод «Зайчики»

Подивіться на зайчат вушка довгі в них стирчать.

Очки весело блищать,ніжки хочуть танцювать.

Покружляємо із ними із зайчатами малими,

Очки весело блищать,ніжки хочуть танцювать.

Любо-радісно зайцям, любо-радІсно і нам.

Очки весело блищать ніжки хочуть танцювать.

Вихователь:

А де живуть зайчики? В лісі.

Ой маленьке зайченятко де твоя домівка-хатка?

В мене хатка за горбочком під ялинкою й дубочком. А що це в лісі росте? Ялинки. Які вони? Це-велика, а це-маленька. Якого кольору ялинки? Зеленого. В ялинки листочки є? У неї замість листочків-голочки. Які вони? Колючі. А ще у кого голки колючі? У їжачка.

Лісом зайчик пострибав,щось поїсти він шукав.

Має зайчик наш два вушка, ними швидко він ворушить.

Тільки вовка він побачить - зразу с триб, і ніби спить. Ой, а я когось побачила за ялинкою. Це вовк. Підійдемо до нього. (Гра «3айці і вовк»).

Скачуть зайці гарно під ялинкою

Ось вони пустились танцювати.

Гей ,вухаті, не боїтесь вовка?

Він спіймати не зможе нас!

Хі-хі-хі ха-ха-ха, сірий вовк,виходь!

 Вовк: 1 раз-Я шапку одягаю! 2раз- Я шубу одягаю! З разу Я зараз всіх спіймаю!

Вихователь: Зайчики в лісі всього бояться. Розкажемо про це маленьку казочку. (Діти сідають за столи )

Жив-був заєць-боягуз. Всього він боявся. Вийшов він одного разу з свого будиночка погуляти. Не вспів він і трьох кроків зробити, а їжачок як зашелестить в кущах! (шелестимо папером) Злякався зайчик і побіг! (стукаємо пальчиками по столі). Біг,біг, заморився, присів на пеньочок відпочити, а дятел на сосні як застукає! (стукаємо кулачком по столі) Побіг знову зайчик (стукаємо пальчиками).Біг, біг, забіг в самий густий ліс, а там сова крилами як захлопає, (натягуємо руками тканину). Побіг зайчик із лісу до річки (стукаємо пальчиками). А на березі жабки сиділи. Побачили вони зайчика і,- стрибнули у воду (плескаємо в долоні) .Тут зайчик зупинився і каже: «А є звірі які мене, зайчика, бояться, тепер і я не буду боятись нікого!» Сказав так і сміливо пострибав знову в ліс.(стукаємо пальчиками)

Гарну казочку ми розказали. Щоб зайчикам тепло було спати в нірках, зробимо для них килимок.

Дидактична гра «Склади килимок» з використанням квадратів Монтессорі. Полежали на килимку. Тепло, м'яко.

А що це лежить під ялинкою? Чарівна хустина! Заховаємось під нею. Один, два, три знову дітки ви! Зайчики залишили вам гостинець. Давайте сядемо в наш будиночок і розглянемо. Що там.

 

 

Комплексне  заняття: «В гості до лісових друзів.»

 

Сфера життєдіяльності:Культура, Природа.

Мета за лініями розвитку:

Пізнавальна: Формувати уявлення дітей про транспорт; призначення пасажирського і вантажного транспорту, дати знання про основні частини машини: кабіна,кермо,кузов,колеса. Закріпити поняття велика – маленька. Орієнтуватися у призначенні предметів вжитку,місця їх збереження. Виробляти елементарні задуми та реалізовувати їх у спілкуванні з дорослими.

Емоційно-ціннісний: вчити співпереживати,співрадіти, жаліти інших,пропонувати допомогу. Заохочувати спостережливість, допитливість, розвивати довільну увагу.

Мовленнєва: активізувати словник дітей назвами частин автомобіля та видів транспорту; будувати прості речення з 2-3 слів,розвивати мовленнєву активність.

Фізичний: розвивати бажання та вміння дітей гратись в рухливі ігри; покращувати координацію рухів.

Словникова робота: транспорт,машина, грузова, легкова, руль,кабіна,кузов,колеса,ремонтувати.

 Корекційна робота:  розвиток дрібної моторики рук шляхом вправи з кришечками.

Матеріал: велика машина,ведмедик, «білети »на автобус картонні картинки із зображенням автобуса,зайчик,білочка,шишки,горішки.

Література: «Палітра педагога» № 1 2008рік;

                      БВДС № 2 2008 рік.

                            Хід заняття

Вихователь:  Любі хлопчики й дівчата,

                      Також гості дорогі

                      А чому такі сумні?

                      Усміхніться ви мені

А тепер веселою усмішкою поділіться один з одним, з нашими гостями. Ось так. Від ваших посмішок стало тепліше і веселіше навкруги,так і хочеться погратися,побігати. Так?

Ой, дітки, ви чуєте, хтось ніби плаче. Хто ж це плаче?

(Завозить на вантажній машині ведмедика)

 Вихователь: А чому ти плачеш,ведмедику? Можливо,тобі потрібна наша допомога?

Ведмедик: Я плачу тому що я шукаю своїх друзів. Мені дуже сумно,ні з ким погратись. Допоможіть мені знайти моїх друзів.

Вихователь: Діти,а де живуть друзі ведмедика? В лісі. А це далеко-далеко. Подивіться,навіть ведмедик не прийшов пішки,а приїхав. На чому?

Діти: Машині.

Вихователь: А яка машина? Велика, грузова. А чому ведмедик приїхав на великій грузовій машині,а не на маленькій легковій?

Діти: Тому,що ведмедик великий.

Розглядаємо машину. В неї є кабіна,в ній сидить шофер і тримає в руках руль. Є кузов і колеса. Скільки колес?

Вихователь: Діти,скажіть,а на чому ви хочете поїхати до лісу шукати друзів ведмедика?

(відповіді дітей)

Вихователь: А я пропоную поїхати на автобусі, тому що вас багато і в легковій машині ви не поміститесь, а на грузовій машині не зручно їхати.

Ось на такому автобусі ми зможемо поїхати. Але що це? Автобус поламався! Що з ним сталось,чого немає? Колес. Потрібно відремонтувати автобус.

Дидактична гра «Ремонт автобусів». (Накручування кришечок).

Вихователь: Відремонтували автобуси. Подивіться,ось уже стоїть автобус і на нас чекає. А щоб поїхати на автобусі, що потрібно? Квитки. Ось вони. Займаємо місця відповідно кольору квитка. Будьте уважні. Їдемо.

                   Їдемо до лісу ми,

                   Весело і дружно,

                   Звірів там побачим ми

                   І хороших друзів.

                   Бі-бі,бі-бі.бі-бі.

Вихователь: Приїхали.

                   Подивіться,мої любі, -

Серед поля ліс стоїть,

Ми гуляти в ліс підем
         і звіряток там знайдем.

Підходимо до пеньочка,за ним знаходимо зайця.

Запитання до дітей: Хто це? Які в нього вуха? Який хвостик? Як заєць стрибає? Назвіть його лагідно.

                   Ой,маленьке зайченятко,

                   Де твоя домівка-хатка?

-В мене хатка за горбочком

Під ялинкою й дубочком.

Прощаємось з зайчиком,ідемо далі. Підходимо до ялинки,бачимо на ній білочку.

Запитання до дітей: хто це? Де сидить? Як рухається? Що гризе?

                   Де ти, білочко, живеш,

Що ти, білочко, гризеш?

  • У зеленому ліску,

У дуплі, у соснячку,

Я гризу горішки,

І гриби, і шишки.

Діти збирають для білочки шишки. Білочка дарує їм горішки.

Підходять до імпровізованого горбочка.

                   Хто це спить під кущиком,

Ще й накрився кожушком?

Тихо,тихо, не шуміть,

То напевно, спить ведмідь!

Розбудили ведмедика. погралися з ним. Ведмеді зраділи,що побачили один одного, подякували дітям.

Вихователь: Дітки, послухайте, а хто це знову плаче? А що це за дика тваринка? Хіба вона дика? Що робить в лісі маленьке кошенятко? Мабуть, заблукала. Що будемо робити? Заберемо її з собою до дитячого садка.

                   Досить,діти,нам  гуляти,

                   На паровозі будемо додому вирушати.

                   Паровоз загудів. Він додому захотів.

                   Чох-чох,чу-чу, я діток додому мчу.

Після закінчення заняття діти показують киці що є в них в групі. Частина дітей йдуть гратись з піском, частина – гратись в сухому басейні, а частина – латати килимок для котика.

 

 

Бесіди та консультації для батьків.

 

Як відбувається ранній розвиток малюка?

 

Такі здібності, як мислення, потреби, творчість, почуття розвиваються після трьох років, але вони використовують базу, сформовану саме від народження і до 3 років!

Таким чином, якщо в перші три роки не утворилась міцна база, безглуздо вчити, як нею користуватись. Це все одно, що намагатися досягти хороших результатів, працюючи на старому комп’ютері. Це все одно, що чекати хорошого врожаю від дерева, яке не поливали, не обробляли, не доглядали належним чином.

З трьох років дитину вже можна вести у дитсадочок для того, щоб вона гралася з ровесниками, вчилася спілкуванню, дружила, вчилася і розвивалася. А тепер оглянемося назад і запитаємо себе: «А як пройшли перші три роки життя дитини? Чи були реалізовані її пізнавальні потреби? Чи розвивався її інтелект? Чи стимулювався розвиток її здібностей, закладених природою?»

У більшості випадків можна з упевненістю сказати, що ні. І справа не стільки в лінощах батьків чи в дефіциті часу, стільки в не інформованості людей, які взяли на себе відповідальність бути батьками чи вихователями.

Діти, яким забезпечили ранній розвиток, приголомшують дорослих своїми досягненнями:

Коли говорять про «ранній розвиток», то мають на увазі інтенсивний розвиток здібностей дитини у віці від 0 до 3-4 років. Педагоги-новатори вважають, що наші діти починають вчитися занадто пізно – якраз в той період, коли мозок уже перестає рости (біля 7 років). Так невже справді необхідно починати вчити малюка в такому ніжному віці?

Так, треба! Справа в тому, що одразу після народження дитячий організм починає бурхливу діяльність: розвиваються зір, слух, нюх, смак, дотик: дитині необхідно пристосовуватися до нових умов. Отримання інформації для дитини стає життєвою необхідністю. Його мозок весь час працює – вчиться сприймати оточуюче середовище і робити висновки. Він витримує такі навантаження, які не можна порівняти з тими, які дозволяють собі дорослі. Методики раннього розвитку якраз і існують для того, щоб пояснити дорослим механізми роботи головного мозку, та допомогти малюкам справлятися з цим нелегким завданням.

«А навіщо впроваджувати методики раннього розвитку?» Відповідь можна дати таку:

Можливості людського мозку недооцінені і використовуються недостатньо;

Вважається, що рання звичка до інтелектуальної праці є щепленням на все життя від непотрібних зваб сучасного світу;

Життя малюка стане змістовним, яскравим, з відкриттями і радістю пізнання;

Діти, які отримали ранній розвиток, можуть збагатити людство новими об’ємами знань.

Зробіть своєму малюку гарний подарунок. Ні, не Барбі, й не електромобіль. Вони швидко набридають і ламаються. Ваш подарунок буде на все життя. Розвивайте інтелект і творчі здібності дитини, подаруйте йому безліч корисних знань і міцне здоров’я.

Глен Доман, який лікував дітей з важкими черепними травмами, зробив відкриття: через здорові ділянки мозку можна впливати на ушкоджені. Наприклад, паралізованим дітям стимулювали зір, показували картинки й карточки зі словами.

І діти вчилися читати, потроху повзати, а потім ходити. Заняття проводились безперервно.

Згодом з’ясувалось, що хворі чотирирічні діти читають і рахують краще, ніж «нормальні» семирічні. І тоді виникло питання: «А що робили із звичайними, здоровими дітьми в той час, коли діти з тяжкими мозковими травмами їх випереджають? Хто здогадався?

Відповідь до смішного проста і сумна: «Щоб дитина виросла посередністю, з нею не треба робити НІЧОГО»!

А насправді в житті все відбувається саме так! Ось чому наше суспільство щороку поповнюється людьми зі слабким здоров’ям, низькою культурою і посереднім інтелектом.

Випускники школи Глена Домана розумні, виховані, точно знають, чого їм хочеться в житті, і готові домогтися всього на світі. І це заслуга їх небайдужих, трудолюбивих батьків, а не результат особливої обдарованості чи серйозних матеріальних внесків.

Ранній розвиток дитини не ставить своєю метою виховання геніїв. Єдиною метою раннього розвитку є надання дитині такої освіти, щоб вона мала глибокий розум, здорове тіло, виховати її кмітливою і доброю. Масару Ібука стверджує, що всі люди, якщо вони не мають фізичних вад, народжуються приблизно однаковими. Відповідальність за розподіл дітей на розумних і дурнів, забитих і агресивних лягає на виховання. Будь-яка дитина, якщо їй дати те, що треба і тоді, коли треба, має вирости кмітливою і з твердим характером.

Ранній розвиток часто зводиться до того, щоб завантажити дитину інформацією чи навчити читати й писати в ранньому віці. Але найбільш важливим є розвиток уміння міркувати, оцінювати, сприймати. Для цього немає спеціальних програм, і тільки те, як поводяться батьки і няня, що вони роблять і відчувають, як розмовляють з малюком, може сформувати особистість дитини. Так, дитина, вихована нетовариською, насупленою людиною, буде завжди не в гуморі, а вихована неохайною людиною, буде завжди неохайна.

З точки зору Масару Ібуки, дитині дають слухати хорошу музику і вчать грати на скрипці не для того, щоб виростити з нього видатного музиканта. Його навчають іноземній мові не для того, щоб виховати геніального лінгвіста, і навіть не для того, щоб підготувати його в «хороший» дитсадок і початкову школу. Головне – розвинути в дитині її безмежні потенційні можливості.

На жаль, більшість дорослих недооцінюють можливості дітей раннього віку, їх жагучій потребі в отриманні нової інформації, вважаючи, що до школи є ще досить багато часу, і займатися з дитиною у цьому віці ще рано. Активну підготовку до школи починають тільки за рік до вступу в 1 клас. Але на той час, на жаль, у дитини вже відбулася зупинка психічного розвитку, згасла пізнавальна активність, а організовані для неї експрес-заняття приводять до перевантаження й перевтоми, які у подальшому викликають негативне ставлення до навчання, батьків, вчителів і школи.

 

 

 

Що таке ранній розвиток дітей?

Питання, пов'язані з раннім розвитком малюка, стали виникати відносно недавно. Десять років тому "вундеркінди" лякали дорослих (особливо педагогів), адже геніальність часто зв'язується в свідомості людей з ненормальністю. У царські часи освіту здобували тільки діти з аристократичних сімей. З ними займалися гувернантки і викладачі, починаючи з пелюшок. Діти простих людей не мали можливості здобути освіту. Та і зараз "школи для малюків" фінансово і територіально доступні не всім. Тому і виникає традиція домашньої батьківської освіти, що не може не радувати. Багато сучасних мам вибирають ранній розвиток для своїх дітей. Стали з'являтися книги на цю тему, методичні матеріали для батьків. Якщо займатися з малюком, тобто сенс робити це усвідомлено, враховуючи і вікові і індивідуальні особливості дитини, не ламати його, не травмувати його психіку.

Інтелект і його складові

Спочатку визначимо, що ми розуміємо, коли говоримо інтелект. Існує декілька визначень інтелекту. Інтелект - це, в першу чергу, освіта, інтелектуал - освічена людина. Перша складова інтелекту - знання про те, що є в світі, тобто освіта і ерудиція. Але існує друга, не менш важлива складова інтелекту - здібність до творчості, здатність створювати щось нове, а це неможливо без знання того, що вже існує. Не даючи дитині конкретних знань, ми можемо говорити про розвиток спонтанності, але не творчості. Отже, друга складова інтелекту - творча.

Вирішальний вік.

Що означає ранній інтелектуальний розвиток? Коли варто починати: з народження або з 6 років, коли дитина йде в школу? Ранній розвиток - це "навчання" дитини в дитинстві і дошкільному віці. Наукою знайдені біологічні підтвердження тому, що на ранніх стадіях розвитку мозок вимагає не тільки живлення, але і стимуляції. Відомі випадки дітей-"мауґлі", коли немовлятами діти потрапляли до диких тварин. Повернувшись в суспільство у віці 7-8 років, ці діти так і не змогли навчитися говорити, читати, писати. Так, не треба думати, що маленькі діти можуть і винні лише їсти, спати і гратися. Насправді діти починають вчитися відразу ж після народження. До 6-7 років, коли вони починають відвідувати школу, вони вже засвоїли величезну кількість інформації.

Вже більше ста років тому було встановлено, що вік від народження до 6 років - вирішальний для всього майбутнього розвитку дитини. З моменту зачаття йде розвиток людського мозку, який поступово сповільнюється. Ефективність навчання і розвитку висока, коли мозок росте, і зменшується при припиненні зростання мозку. Більшість клітин мозку новонародженого не задіяна, але в перші шість місяців після народження мозок досягає вже 50% свого дорослого потенціалу. До трьом рокам структури мозку формуються, зростання завершене на 70-80%, а до восьми - практично закінчений. І саме тому навчанню в перших 3 року життя слід приділяти особливо велику увагу.

Стереотипи і розвиток малюка

Чому ж можливості розвитку мозку дитини в звичайних умовах наший життя реалізуються не повністю? Цей розвиток затримується стереотипами взаємин з дітьми в найважливіший для їх розвитку життєвий період, застарілими моделями виховання. А якщо мозок дитини не був натренований розвиваючою діяльністю протягом перших років життя, йому важче буде досягти високого рівня розвитку, особливо при існуючих методах шкільного навчання. Взагалі ідилічне існування також ослабляє духовну і інтелектуальну сферу, як абсолютна гігієна негативно діє на тіло. Якщо помістити малюка в стерильну обстановку - його імунна система атрофується; якщо не надати можливості рухатися - м'язи не формуватимуться; якщо дитина не чутиме людську мову - він не заговорить, якщо він не почує музичних звуків - йому важко буде навчатися музиці. Але багато батьків говорять: "Ми хочемо нормальну дитину. Всьому свій час, хай росте як решта всіх дітей"; "Мене виховали так, і я відчуваю себе чудово, чому ж це повинно бути недостатньо добре для моєї дитини?". Вони відгороджуються поняттям "норми", щоб звільнити себе від відповідальності, відповідальності за свою дитину. Адже простіше не займатися навчанням своєї дитини, не витрачати на це сили.

Але НОРМАЛЬНА дитина хоче розвиватися. Людина завжди прагне до знань. І те, що було добре для батьків, вихованих чверть століття назад, і вже тим більше для прародителів, вихованих більш півстоліть назад, може і не годитися для дітей, народжених на початку ХХІ століття. У наш час з кожним днем зростають вимоги до людини. Виховувати майбутніх дорослих треба так, щоб вони могли впоратися з інтенсивністю інтелектуальних і емоційних потоків.

Батьки, що мають стандартні, стереотипні уявлення про можливості дитини, віруючі в помилки "бабусь" і казки, обмежують і себе, і розвиток свого малюка. Не можна штучно стримувати розвиток дитини тільки тому, що самі вважаєте це не потрібним! В цьому випадку батьки вирішують проблему за рахунок малюка, підстригаючи його під найбільш поширену або модну в даний момент "гребінку", перекладаючи виховання дітей на "чиїсь" плечі. Людський розум обмежений тією інформацією, яка поступає в нього з навколишнього світу через органи сприйняття. При обмеженні здібностей сприйняття органами чуття в рівній мірі обмежується і інтелектуальний потенціал. Чим краще розвинені у людини перцептивні здібності, тим більше у нього можливостей для вдосконалення. Якщо людина повністю позбудеться своїх перцептивних здібностей, він, в кращому разі, перетвориться на рослину.

Наприклад, малюк, який чує в день всього декілька десятків фраз, навіть на різних мовах, ніколи не зможе розвиватися також успішно, як той, з яким багато розмовляють на декількох мовах, розповідають казки, співають пісні, показують картинки, знайомлять з навколишнім світом. Ще одне заперечення, яке часто доводиться чути, коли мова йде про ранньому розвитку: "Не можна віднімати у дитини дитинство". Цікаво, а хто-небудь пробував це зробити? Хто може усадити дворічну дитину за парту, якщо йому самому це не хоче? А кому прийде в голову зажадати від восьмимісячного малюка, наприклад, прочитати щось вголос або зробити звуковий аналіз слова? У перші роки життя дитина сама по собі інтенсивно розвивається, прагне до нового. Його не треба примушувати що-небудь робити, щоб він до трьом рокам, наприклад, почав читати. Від батьків вимагається лише розуміння цього і створення відповідних потребам малюка умов.

Створення розвиваючого середовища

Мета батьків - дати дитині нові можливості в житті. Таким чином, мова йде не про насильницьке навчання дитини навикам читання, рахунку і т.д., не про навчання в традиційному розумінні цього слова, яке засноване на насильстві над дитиною: його навчають, а не він навчається, результатом чого є стреси, неврози, страхи дітей, відчуття провини. Мова йде про створенні розвиваючого середовища для малюка, про його вільний, без перешкод, розвитку, цей процес ще можна назвати стимулюючим вихованням або повчальним розвитком.

Навчання - весела гра

В цьому випадку діти не можуть і "перевантажитися", оскільки самі контролюють навантаження з урахуванням власних ритмів розвитку: вони роблять тільки те, що їм цікаве, що приносить їм радість і задоволення. І завдання батьків - найкращим чином задовольнити допитливість своїх малюків, дати їм в руки інструменти для дослідження навколишнього світу. Ранній інтелектуальний розвиток не може пошкодити фізичному формуванню і зростанню дитини, якщо все, що батьки роблять для його розвитку, робиться без насильства, на тлі позитивного сприйняття малюка. Учити дитину в такому віці не треба - хай він вчиться сам. Батьки лише пропонують малюкові які-небудь заняття, адже навчання в ранньому віці - це гра, і закінчувати її треба до того, як дитина втомиться. Питання про стреси і перевантаження дитини відпадає, природа сама ставить межі. Крім того, в цьому процесі відсутня ще одна обов'язкова ланка традиційного навчання, яке часто впливає на сприйняття людиною себе і упевненість його в своїх силах - перевірка засвоєного. Діти (як, втім, і дорослі люди) не люблять, коли їх контролюють. Вірячи в талант свого малюка, не коштує його перевіряти і влаштовувати йому контрольних. Адже батькам не треба ні перед ким звітувати в тому, як йде навчання. І дитина демонструє свої знання так і тоді, коли йому самому це захоче.

Ранній розвиток дитини: кому і навіщо це треба?

Напевно, це повинно бути потрібно країні, в якій дитина народилася і росте. Наший країні потрібні інтелектуально розвинені люди, здатні творчо вирішувати складні завдання, які нам ставить сучасність. Але, звичайно, це треба і батькам. Всім батькам хочеться, щоб їх діти досягли в житті більшого, ніж вони самі. Адже багато дорослих жаліють, що не уміють грати на якому-небудь музичному інструменті або не знають ніяких мов, окрім рідного. Тут завжди існує спокуса зробити з своїх дітей вдаліший варіант самих себе. Але наші діти - це не ми самі. І якщо ми створюємо собі образ "ідеальної дитини", то намагаємося нашого власного з його інтересами, бажаннями, потребами підігнати, втиснути в цей створений нами образ.

Саме тому пропоновані методи раннього розвитку дитини можуть стати достатньо небезпечними в руках фанатичних батьків. Результати можуть привести до ізоляції дитини від його середовища, порушенням в емоційному і соціальному розвитку. Батьки можуть, бажаючи дитині добра, нав'язувати йому які-небудь заняття, оскільки авторитет батьків у дітей дошкільного віку дуже великий. Причиною стресів дітей і невдач в заняттях є не надлишок інформації, а саме поведінка батьків. От чому не варто добиватися ефективності за всяку ціну. Якщо постійно думати про те, що потрібне чимось з дитиною займатися, то відносини з ним стануть хворими. Моменти мовчання і розслаблення, безпричинного сміху і ігор необхідні. Окрім щоденних власне "уроків", дитину формують знання, що отримуються їм в повсякденному житті. Треба пам'ятати, як говорила Марія Монтессорі, італійський педагог, лікар-психіатр, що головне не в тих навчальних посібниках, яких батьки набувають або виготовляють для занять, не в методичних матеріалах, а в самій дитині і в тому, якими очима вони на нього дивляться. Потрібно дати дітям більше можливостей для розвитку і адаптації до життя, але при цьому зберегти індивідуальність дитини. Отже, тепер зрозуміло, що більше всього ранній інтелектуальний розвиток потрібний самій дитині - особі, що розвивається. Не все залежить від таланту, даного Богом або генетично закладеного, а багато що від середовища, створеного малюкові в перші роки життя. Починаючи "заняття" з малюком з народження, знаючи, що і як робити, батьки можуть надати своїй дитині широкі можливості, допомогти йому опанувати інструментами для пізнання життя ради нього самого.

Батьки - кращі вчителі для своїх дітей

Розвиток малюка сприяє і збагаченню культурного багажу самих батьків. Надаючи дітям елементарні відомості по історії, географії, історії мистецтва, батьки самі запам'ятовують масу таких речей, які б ніколи не стали учити для себе. Крім того, батьки - самі кращі викладачі для свого малюка. Річ у тому, що маленька дитина дивиться на світ очима того дорослого, який за ним залицяється. Зустрічаючись в житті з чимось незнайомим, він спочатку дивиться на реакцію дорослого. Батько пояснює малюкові, що відбувається, і дитина спокійна. Стороння людина, запрошений викладач або педагог в школі для малюків, ніколи не стане для дитини тією людиною, від якої він здатний так само приймати інформацію. Між батьками і дитиною існує емоційний зв'язок. Краще за батьків ніхто не може відчувати дитини і розуміти, що йому необхідне. Найважливіше для батьків, які хочуть створити для своєї дитини розвиваюче середовище, - враховувати індивідуальність дитини. Адже розвиток кожної дитини має свою власну щоденну систему відліку часу, "пауз", визначуваних умовами, навколишнім середовищем, місяцем і т.д. І поряд параметрів навколишнього середовища можна управляти. Тому завдання батьків - звести до мінімуму час, необхідний для формування різних здібностей малюка, не удаючись до насильницьких методів педагогіки. Якщо малюк втратив інтерес до тих або інших занять, не отримує від них задоволення і не рухається вперед, варто припинити ці заняття на декілька тижнів або навіть місяців. Може бути йому потрібний час, щоб отримані знання "відстоялися". Раннє навчання малюка - це певний рівень спілкування з дитиною, рівень взаєморозуміння. Це радість показати йому навколишній світ і відкрити перед ним нові можливості. Це ще і можливість подивитися на малюка не як на недорозвинена людська істота, яку потрібно одягнути і нагодувати, а як на особу, яка відкрита всьому новому.

Таким чином, можна виділити основні принципи домашнього повчального розвитку:

· батьки - самі кращі викладачі для малюка;

· завдання батьків - сприяти природному розвитку дитини;

· необхідно враховувати індивідуальні особливості дитини: кожен малюк має право навчатися за допомогою методики, створеної тільки для його;

· для гармонійного розвитку особи і інтелекту дитини необхідно стимулювати, наскільки можливо, всі п'ять відчуттів малюка; важливо, щоб розвиваюче середовище включало різноманітні області знань;

· розвиваюче середовище для дитини повинне постійно піддаватися змінам: від простого до складного; необхідно зробити щодня малюка дивовижним і неповторним.

І останнє, про що хотілося б сказати: якщо батькам або дитині нецікаво, краще припинити заняття. Можна займатися, тільки якщо і батьки, і малюк відчувають себе щасливими. Якщо і дитина і батьки отримують задоволення, то як би погано батьки не робили свою справу, дитина обов'язково отримає з цього користь. Єдиним показником при навчанні найменших є задоволення, яке вони отримують, - в цьому сходяться автори всіх методик і представники всіх наукових кругів.

 

 

У чому полягає Монтесорі-метод?

 

Марія Монтессорі (1870-1952г.г) - італійський філософ, лікар, психолог, педагог розробила саму гуманну систему в світі, яка заслужила величезну популярність.

Марія Монтессорі відкрила якусь особливість, яка полягає в тому, що існують періоди, коли у дитини розвиваються певні ділянки мозку, що відповідають за певні навички, коли дитина, як губка, вбирає всю отриману інформацію. Ці періоди називаються сенситивним. Саме в цей час потрібно створювати навколо дитини умови, які будуть сприяти розвитку цих навичок.

Так, наприклад:

Від 0 до 6 років - сенситивний період розвитку мовлення, рухів і дій

Від 0 до 3 років - сенситивний період сприйняття порядку

Від 1.6 до 2.6 років - сенситивний період сприйняття маленьких предметів

Від 2.5 до 6 років - сенситивний період розвитку соціальних навичок

Заповіді Марії Монтессорі щодо виховання дитини знадобляться будь-яким батькам:

1. Ніколи не торкайтеся дитини, доки вона в тій чи іншій формі не висловить згоду на це.

2. Ніколи не говоріть нічого поганого про дитину (ні в її присутності, ні за її відсутності).

3. Сконцентруйте увагу на позитивному та наголошуйте на всьому доброму. Таким чином, поступово все менше місця залишатиметься поганому.

4. Активно готуйте середовище, дбайте про нього. Допоможіть дитині встановити конструктивний зв’язок із ним. Покажіть правильне розташування засобів розвитку та продемонструйте, як користуватися ними.

5. Будьте завжди готові відгукнутися, коли дитина потребує вашої уваги. Завжди вислухайте її і знайдіть відповідь на будь-яке запитання.

6. Ставтеся до дитини з повагою, коли вона відпочиває від роботи, спостерігає за працею інших або розмірковує, що зробила або робитиме. Ніколи не примушуйте її в будь-якій формі зайнятися в цей час чимось іншим.

7. Ставтеся до дитини з повагою, якщо вона робить помилку і може потім її виправити, але твердо й негайно припиніть її деструктивну поведінку щодо середовища, щодо себе або інших.

8. Завжди поводьтеся з дитиною коректно, використовуючи найкраще в манерах і поведінці. Завжди демонструйте їй найкраще, що є у вас самих

Домашні завдання з дитиною за методикою М. Монтесорі

Девіз методики Марії Монтесорі - допоможи мені це зробити самому. Це означає, що дорослій лише необхідно створити умови, в яких дитина зможе самостійно пізнати світ. А для цього дорослі повинні:

    * Створити розвиваюче середовище - підібрати іграшки, матеріали, інструменти, дитячі меблі

    * Не заважати дитині самостійно здобувати знання, допомагати тільки тоді, коли дитина сама попросить про допомогу

Що необхідно, для того щоб створити у себе вдома розвиваюче середовище з даного методу:

    * Дати дитині вільний доступ до всіх іграшок і розділами для дитячої творчості. Для цього необхідно тримати їх на доступній для дитини висоті.

    * Дозволити дитині приймати участь в житті сім'ї, тобто: допомагати прати - полоскати, складати білизну в тазик, розвішувати і т.д. допомагати на кухні - мити посуд, витирати стіл, грати з посудом і з крупами (але під доглядом дорослого) допомагати прибирати - витирати пил, замітати, пилососити допомагати стежити за рослинами, тваринами

    * Іграшки, ігри, творчі і навчальні матеріали згрупувати і розкласти в певних місцях.

Основні правила

- Дитина сама вибирає, чим грати і в що грати. Якщо ви бачите, що малюк не знає, чим зайнятися, нудьгує, тоді запропонуєте йому пограти разом.

- Не поспішайте допомагати і підказувати дитині, якщо у нього щось не виходить. Дайте можливість самостійно впоратися із завданням.

- Хваліть дитину, коли віна впоралась із завданням, словесно підтримуйте і зацікавлювати, коли у неї щось вийшло.

- Якщо на одну іграшку претендує двоє дітей, навчаючи їх домовлятися.

Можна використовувати вдома кілька правил, які використовуються в садках Монтесорі:

   1. Хочеш працювати разом - домовся про це.

   2. Можна спостерігати за роботою інших, але при цьому не заважати їм.

   3. Після роботи складаємо все по своїх місцях.

   4. Коли важко, попроси про допомогу і обов'язково подякуй за неї.

Ці правила, виховують внутрішню дисципліну, обгрунтовуючи на визнанні прав іншої людини, на повазі до нього і до його роботи.

Монтесорі-ігри:

Пропонуємо кілька ігор за методикою М. Монтесорі. Ці ігри прості й ефективні. Вони спрямовані на роботу дитячих пальчиків. А розвиток дрібної моторики безпосередньо пов'язано з мовним та інтелектуальним розвитком дитини.

Ігри з прищіпками

    * Прищепи кілька прищіпок на одяг малюка і запропонуйте зняти їх.

    * Виріжте з картону їжачка і запропонуйте дитині «надіти» на їжачка голки.

    * Натягніть мотузочку, повісьте іграшковий одяг, носові хусточки, нехай дитина прикріпить їх прищіпками.

    * Пограйте в риболовлю. Зробіть вудку - до палички прив'яжіть шнурок із магнітом. Наберіть в таз воду, запустіть в нього прищіпки і запропонуйте дитині їх «ловити».

Ігри з водою

Всі ігри необхідно проробляти по черзі обома руками.

    * Запропонуйте дитині переливати воду з стаканчика в стаканчик або з чайничка в стаканчик.

    * Можна ускладнити таку гру, зробивши на одному стаканчику позначку до якого рівня необхідно наливати воду. А в іншій стаканчик навмисно наберіть більше води.

    * Воду із одного стаканчика в інший можна переносити за допомогою губки або ложечки.

Ігри з крупами

    * Змішайте в мисочці гречану і манну крупи. Поруч поставте ще одну мисочку - з ситом. Нехай малюк насипає ложкою суміш круп в сито і перемішує. Коли вся манка висиплется в миску, гречку з ситечка дитина повинна пересипати в банку.

    * Нехай дитина пересипає крупи з одного стаканчика в іншій.

    * Змішайте разом невелика кількість гороху і квасолі. Нехай маля пальчиками перекладає фасоленкі і горошинки в різні баночки.

 

 

Як створити розвиваюче середовище будинку

 

На тему раннього розвитку зламано чимало копій, у зв'язку із чим, у багатьох батьків встає питання, коли і як розвивати творчі здатності дітей. Цікаво, що ні в кого не виникає подібного питання, коли маляти вчать говорити. З ним просто розмовляють від дня його народження, тобто заздалегідь створюють умови для розвитку мови

Точно так само й для розвитку творчих здатностей потрібно якомога раніше оточити маляти такою обстановкою й таким середовищем, які б стимулювали найрізноманітнішу творчу діяльність: приготувати кубики з буквами, абетку на стіні, папір і фарби-олівці для малювання, різноманітні карти й книги, спортивний інвентар (кільця, турніки, драбинки, канати та ін.), дістати з ящика папини інструменти, будівельні матеріали (кубики й цеглинки), пісок, вимірювальні прилади й багато чого іншого, загалом, все те, що дозволило б значно розширити мир дитини

Ви знаєте, що відбувається, якщо помістити самий звичайний огірок у розсіл? Правильно, він стає солоним. Точно також і з дітьми. Звичайно, навіть якщо не задаватися метою створення розвиваючого середовища, дитина однаково буде розвиватися. Різниця лише в тім, що в дитини, що має під руками більше стимульного матеріалу, розвиток буде йти набагато більше динамічній і різнобічної. Тому навіть просто створивши для дитини розвиваюче середовище й не особливо зосереджуючи на спеціальних заняттях, ви вже активізуєте процеси його творчого й інтелектуального розвитку

Отже, давайте спочатку пройдемося по конкретних ідеях, а потім виведемо загальні закономірності про те, як організувати розвиваюче середовище будинку

Будинку й стіни допомагають

Стіни - один із самих зручних способів розміщення інформації От що пишуть Нікітіни в книзі «Ми й наші діти»:

«Один професор, згадуючи дитинство, дивувався, з якою жвавістю й точністю він може представити малюнок на шпалерах у дитячій і навіть формі тріщин на білій стелі. Так чому ж, дивувався він, не дати для запам'ятовування "на все життя" таких згустків людських знань, якими є географічна карта або таблиця Менделєєва? Ці перші враження можуть мимоволі викликати зацікавленість до якоїсь області знання й навіть розвити певні здатності дитини.»

Поки ваш карапузик маленький, стіни краще прикрашати великими яскравими картинками. Під картинками можна зробити підпис – назва предмета, зображеного на картинці. Які картинки можна розміщати? Фотографії й картинки людей, рослин, овочів-фруктів, тварин, предметів домашнього побуту й т.д. У міру росту маляти, картинки переміняються – можна повісити географічні карти, карти тваринного й рослинного миру, алфавіт, цифри, геометричні фігури, схему сонячної системи й т.д. Можна підписувати предмети інтер'єра словами, як це рекомендує Доман.

Основне достоїнство подібного способу розміщення інформації - те, що вона часто попадається дитині на очі й добре запам'ятовується. Зверніть увагу, що картинки обов'язково повинні бути більшими – дитина повинен добре їх бачити, не напружуючи зір. Картинки на стіні можна закріпити англійськими шпильками, заганяючи їх по саму голівку під шпалери або на скотч. Якщо у вас картинки формату А4, то зручно розміщати картинки в мультифорах – приклеївши її один раз, ви потім просто можете періодично міняти картинку

Монтессори на кухні

Починати роботу з розвитку дрібної моторики краще із самого раннього віку. Уже грудному маляті можна масажувати пальчики, а дитинкам постарше можна вже пропонувати різні ігри для розвитку дрібної моторики. І для цього необов'язкові покупні монтессори-материали, тому що величезна безліч розвиваючих ігор можна придумати за допомогою підручних засобів. І кухня в цьому плані – дійсний скарб!

Що можна робити?

На підношення (лист для випічки) тонким шаром рівномірно сипем будь-яку дрібну крупу, проводимо пальчиком маляти по крупі. Вийде контрастна лінія. А тепер запропонуєте художникові малювати самостійно – дощик, крапки, хвилі й т.д.

Насипаємо крупу в носок, і нехай дитина їх мацає. Можна зробити по 2 носки із гречкою, 2 з рисом, 2 із квасолею/горохом, 2 із цукром/зіллю - і нехай карапуз шукає парні носки.

«Золушка». Сортуємо! Змішуємо велику крупу, наприклад квасоля й горох, і просимо маляти розсортувати. Або можна сортувати по кольорах, добре підійде в цьому плані ізюм – наприклад білий, коричневий і чорний. Гри із ситом: змішуємо рис і манку, показуємо маляті зернятка рису й крупинки манки й ставимо завдання: як вибрати звідси всі рисові зернятка? Насипаємо суміш у сито й просіваємо. Відділення однієї крупи від інший схоже для дитини на фокус. Поясните, чому так виходить, насипавши в сито, спочатку чисту манку, а потім мал. Дайте маляті самому поекспериментировать.

Ставимо кілька ємностей (каструльок, більших чашок), в одну насипаємо крупу й даємо ложку-ополоник – нехай пересипає крупу сюди.

Беремо ємність із вузьким горлечком і просовуємо туди фасолинки, горох або мал. Можна взяти пластмасову банку з-під масла, наклеїти на кришку пичку, у місці рота зробити отвір і «погодувати» намальованого чоловічка.

«Скарбу». Закопуємо в тазик із крупою які-небудь скарби й нехай карапуз їх шукає.

Експлуатуємо дитячу працю: учимо солити. Насипаємо солі й показуємо, як солити. Можна також грати з манкою або з піском у пісочниці.

Поролонові губки, якими миють посуд – відмінний конструктор! Вони добре скріплюються й дозволяють побудувати всілякі башточки!

Тісто - можна сьогодення, а можна солоне (1склянка борошна:1склянка солі й небагато води). Місимо, розгортаємо, звертаємо рулетики, ліпимо куличики й печеньки. Із солоного тесту можна ліпити різні фігурки, а потім їх розфарбувати фарбами.

И ще допомагаємо мамі - приносимо-подаємо картоплю, шелушим лук, наводимо порядок у картопляних очищеннях, або влаштовуємо звуковий супровід, для чого юному музикантові буде потрібно кілька каструль і ложка:). Для юних квіткарів

Розстеляємо більшу клейонку, щоб потім було легше забрати наслідки. Насипаємо землі або пісок, ставимо горшочки й даємо в руки совочек або ложку – нехай насипає. Керамзит – помити й насипати в сітчастий мішечок (у таких іноді продають фрукти або деякі іграшки, наприклад), торкаємо й перекочуємо в ньому камінчики. І, звичайно, сипем їх у квіткові горщики. При бажанні можна посадити дійсна квітка

 

 

                 Як подолати  кризу трьох років.

 

Ранній вік – період не лише бурхливого розвитку всіх систем організму, а й етап накопичення досвіду,сил, та можливостей для початку формування особистості.

       Третій рік життя є кризовим. Набувши певного «багажу» знань та вмінь, дитина починає відчувати потребу в більшій, ніж їй надають, самостійності. У малюка зароджується усвідомлення,що він – окрема істота зі своїми бажаннями,потребами, які не завжди збігаються з тим,що пропонують мама з татом. Дитина робить спроби порівнювати себе з іншими людьми.

       Усвідомлення свого «Я» на третьому році життя є новоутворенням. І, як при будь-якому досягненні, дії, що його закріплюють, є найважливішим. Тож трирічний малюк спокійніше сприймає несамостійність у деяких видах самообслуговування (дозволяє себе годувати), в пересуванні (проситься на руки),ніж залежність у праві вибору.

       Кожна дитина має свої терміни розвитку, отже,формування особистості теж відбувається в індивідуальному темпі. Найчастіше вік 2-2,5 року є перехідним етапом від активного пізнання навколишнього світу до пізнання самого себе. Це стабільний період,протягом якого дитина особливо успішно оволодіває мовленням,що є основним засобом спілкування в людському суспільстві. Отже,наш малюк вже має певні успіхи:засвоїв основні макро-рухи (ходьбу,біг,тощо), набув елементарних навичок самообслуговування,оволо-дів предметними діями,мовленням. І тепер він прагне самостійності у всьому,потребує визнання дорослих. Батьки,які не відразу помічають зміни в дитині,продовжують надмірно опікати її.

       Таким чином,умови розвитку і тип взаємодії з дорослими вже не відповідають назрілим потребам дитини. Настає кризовий момент. Найчастіше він припадає на вік від 2,5 до 3 років і називається кризою трьох років. Наближення цього періоду можна визначити за такими ознаками:

  • Дитина впізнає себе у дзеркалі,на фотографіях,проявляє інтерес до свого зображення (розглядає себе,називає частини обличчя,тіла,знає їх функції,виділяє особливості своєї зовнішності);
  • Про себе,свої дії говорить від першої особи,вживає слова : я, я сам, моє;
  • Прагне виділити окрему територію,яка належала б тільки їй (залізає у шафу чи великий ящик,будує свій  «будинок»- обгороджує частину кімнати всіма доступними предметами й починає гратися там);
  • Проявляє інтерес до свого зовнішнього вигляду (любить вдягати нові речі,стає перебірливою щодо одягу,намагається бути охайною);
  • Для дитини стають важливими оцінка її дій та вчинків дорослими,визнання рідними її досягнень у будь-якій діяльності.

Наявність хоча б кількох з перелічених ознак свідчить про початок самоусвідомлення дитини. У процесі переживання кризи змінюється поведінка малюка, характер його взаємин з іншими людьми. Насамперед ці зміни стосуються найближчих людей,які найбільше опікаються нею і емоційний зв'язок з якими є найсильнішим. Німецький психолог Ельза Келер, яка дуже детально описала поведінку дитини під час кризи трьох років,виділяє такі її прояви:  негативізм, примхливість, знецінення дорослих,упертість, свавілля, протест-бунт.

       Дитина відмовляється виконувати будь-які вказівки,не підтримує жодної пропозиції дорослого,навіть якщо вона збігається з її бажаннями.

       Дитина може також уперто відстоювати свій вибір чи бажання. При цьому її часто зовсім не обходить,що саме вона відстоює,головне – добитися від дорослого визнання її права на самостійне рішення. Малюк може навмисно провокувати конфлікт,роблячи те,що заборонено. Спостерігаються випадки негативного ставлення дитини до режиму дня (не хоче йти на прогулянку,вчасно лягати спати), до узвичаєних у сім’ї правил.

       Кризову поведінку слід  відрізняти від неслухняності,яка проявлялась і раніше. Дитина не може розібратись у своїх бажаннях,учинках. З одного боку,малюк хоче сам все вирішувати,а з другого,він ще багато чого не вміє,не знає,не завжди може правильно оцінити свої можливості,спланувати дії. А тут ще дорослий своїми вказівками притримує дитячі бажання. ( наприклад,дитина дуже хотіла піти гуляти,але першою про це повідомляє мама,і мале відмовляється). Прагнучи самостійності, але відчуваючи свою незалежність від дорослого,дитина у такий спосіб протестує.

       Перебіг кризового періоду залежить від індивідуальних особливостей малят. У дитини може проявлятися або весь комплекс кризової поведінки,або лише деякі її ознаки. В одного малюка – це яскраво виражена «боротьба за самостійність»,що супроводжується агресією,негативізмом,триває довго, а в іншого цей процес набагато м’якший, проявляється лише в деяких ситуаціях і швидко минає.

       Кризовий період дуже важливий як для дитини, так і для батьків. Адже йде взаємне пристосування одне до одного за нової ситуації. Малюк веде своєрідну гру-випробування, намагаючись визначити межу своїх можливостей, ступінь свободи (чи можна вдарити маму?,чи можна вийти самому на подвір’я?,і т.д.); визначає «слабкі місця» кожного з дорослих. Відповідно до цього дитина вибудовує свої взаємини з ними. Якщо раніше для дитини було важливим пізнання навколишнього світу та своїх можливостей у ньому, (чи зможу я вилізти на підвіконня?),то зараз йому ще важливіше виявити реакції батьків (що буде,якщо я вилізу на підвіконня?) та свої можливості у взаємодії з ними.

       У цей період закладаються основи взаємин, які будуть визначальними протягом наступного вікового етапу.

       Саме батьки можуть допомогти своїй дитині подолати кризу. Цьому сприятимуть дотримання гнучкої лінії поведінки, добре продуманий індивідуальний підхід. Не  існує правил,які безвідмовно «спрацьовували» стосовно будь-якої дитини за будь-якої ситуації. Але можна все-таки дати дорослим деякі поради,які допоможуть послабити напругу кризового періоду.

       Звертаючись до малюка з проханням чи вимогою ,уважно спостерігайте за ним, намагайтесь зрозуміти, чи негативна реакція є черговим «випробуванням на стійкість», а чи , може, малюк дійсно чогось потребує. Якщо син чи донька поводяться неадекватно,проявіть твердість. Поступово, через спроби, дитина визначить,що можна, а що – ні,і таких ситуацій виникатиме дедалі менше. Постійна ж поступливість не йде на користь малюкові, в якого закріплюється негативна поведінка  (криком,бійкою добиватися свого).

       Діти цього віку хочуть бути, «як дорослі». Щоб син чи донька відчували себе рівноправними членами родини,варто,по можливості, залучати їх до спільної праці чи відпочинку(дозволити обідати разом з усією сім’єю за великим столом,і не на руках у мами, а на своєму окремому місці; ліпити разом з мамою та бабусею вареники; прибирати разом з усіма у квартирі тощо).

       Визначте для себе, зваживши на реальні можливості дитини,її бажання, де можна послабити опіку. Момент, коли малюк прагне самостійності в усьому, можна використати для того,щоб навчити його деяких дій із самообслуговування,побутової праці. Підтримуйте ініціативу малого,допомагайте,підказуйте йому. Пам’ятайте: ставши старшим,він уже не виявлятиме такого великого бажання робити все по-своєму, самостійно.

       Зважте : дитина насамперед прагне до самостійності у виборі. Тож варто створювати ситуації вибору,які допоможуть уникати зайвих конфліктів. Наприклад,збираючись на прогулянку і передбачаючи, що на вашу пропозицію надіти шапку,Петрик обов’язково запротестує,запитайте в нього так: «яку шапку сьогодні надінемо – синю чи зелену?»

       За явно конфліктних ситуацій варто спробувати відвернути увагу дитини жартом, віршиком, розмовою про щось цікаве для неї,ще до того,як вона згадає,що треба протестувати,плакати,кричати. Наприклад, Петрик не хоче йти з прогулянки додому. Мама не заперечує: «Гаразд,тоді давай полічимо сходинки.»Повторюючи за мамою улюблений віршик,дитина охоче піднімається сходами.

       Стежте за своєю поведінкою під час спілкування з дітьми,вчіться керувати собою. Адже для сина чи доньки ваша поведінка є взірцем.

       Підтримуйте дитину,не забувайте хвалити її за гарну поведінку,найменші успіхи, бо вироблення самооцінки великою мірою залежить від ставлення дорослих.

       І ще одна дуже важлива порада. Не зважаючи на примхи,негативізм, дитини,безумовним має бути прийняття її такою, яка вона є. малюк має завжди відчувати: ви любите його.

       Якщо малюк відчуватиме зміни в ставленні дорослих до себе,що поступово розширюватиме коло його прав, можливостей, то негативні прояви зводитимуться до мінімуму а відтак і перебіг кризи буде не таким болісним.

       Дуже великим помічником у подоланні кризи трьох років є гра.

       Подолавши разом з батьками всі труднощі кризового періоду,малюк змінюється – твориться його особистість. Далі ця особистість розвиватиметься,вдосконалюватиметься,але початок уже  покладено – дитина порівнює себе з іншими,виокремлює себе з-поміж інших.

Література

1.Базовий компонент дошкільної освіти в Україні.-К.,Дошк.вих.,1999.

2.3акон України «Про дошкільну освіту», ст.. 18.

3.Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук. — метод, посібник. Наук. Ред.. О.Л. Кононко-К.,2003.

4.Положення про дошкільний навчальний заклад. Постанова Каб. Мін. України від 12.03. 2003 №305.

Б.Богуш А.М. Теорія і методика розвитку мовлення дітей раннього віку. -К.,»слово».,2003.

б.Гурковська Т. Дитина до трьох: психологічний портрет з рекомендаціями. Дошк. вих. №12, 2007.

7.Глушкова Г.,Мусиенко. О. Предметная среда - действительно развивающая? Дошк. восп.№2 2008

8.Гончаренко А. Щоб дитина заговорила. Дошк. вих. №3 2003.

9.Кулачківська С. Є. Я—дошкільник (вікові та Індивідуальні аспекти психічного розвитку).- К.,1996.

10. Лінч П. Розвиток дитини. 2003.

И.Гринчавичене Н. Г. Предметно-игровая среда, какусловие игр дошкольников. М., 1989.

12. Железнова С. В. К вопросу о развивающей среде. ДОУ., Ульяновск,2001.

ІЗ.Новоселова С. Г. Развивающая предметная среда. М., 2001.

14.Низковська. Г. Цілісний підхід до виховання наймолодших. Дошк. вих,, №12 2007.

ІБ.Нурєєва О.С. Таємниці адаптації. Харків «Основа»,2007.

16. НікітІн Б. П. Розвивальні ігри М.,1994.

17.Нечипорук Н. І. Розвивальні ігри для дошкільників. Харків «Основа»,2007.

18.0лійникЛ. М. Я працюю з малюками. К., «Ранок»,2007.